Романович 
– Не плач, доню, ти заслуговуєш на краще! Розлучення – це лише початок, – м’який, але рішучий голос мами огортав, наче кокон.– Мамо, це не просто розлучення, це аварія всього, що я будувала. П’ять років, розумієш? П’ять років у нікуди! – хрипкий шепіт вирвався з грудей Олени, і вона знову уткнулася обличчям у мокру від … Читати далі
Вона побачила його зовсім випадково. Просто йшла вулицею, під ногами хрумтів свіжий сніг, настрій був піднятий — нова квартира, тепер дорога до роботи займе вдвічі менше часу. Раптом у вікні на першому поверсі сусіднього будинку вона помітила маленьку сіру грудочку. Кошеня. Пробігла поглядом і вже збиралася йти далі. Здавалося б, що тут такого? Кошеня сидить … Читати далі
-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? – Олександр здивовано глянув на дружину. -Ну як? Так і здамо! – Жанна змахнула кучері. – У нас скоро своя дитина буде, навіщо нам чужа? -Жан! Так тому і буде, що бог вирішив нас нагородити за те, що ми допомогли маленькій сирітці … Читати далі
Я дивлюся на свою невістку Оксану і не можу зрозуміти: як так можна жити в сучасному світі? Вона сама ліпить вареники, пельмені. Пече пиріжки, лапшу вручну робить, навіть піцу і торти готує сама. Недавно я їй сказала: — Оксаночко, зараз же все це можна купити. Бережи свій час, він же безцінний! Вона посміхнулася, махнула рукою: … Читати далі
На заробітках я вже давно. Виїхала через фінансову потребу — не секрет, ситуація змусила. Коли син одружився, вирішила підтримати молоде подружжя. На зарплату медсестри багато не назбираєш — самі знаєте, ті гроші — лише на виживання. Нормально харчуватися вже розкіш. Моя медична освіта неабияк допомогла адаптуватися тут, у Португалії. Влаштувалася доглядальницею до одного літнього чоловіка. … Читати далі
З моїм чоловіком Сергієм ми жили душа в душу. На відміну від моїх родичів ми були повністю матеріально забезпечені, в нас було власне житло, хороша робота, автомобіль і дача за містом. Все почалося коли моя двоюрідна сестра, Ольга, закінчила школу і приїхала в наше місто вступати до інституту. Вона приїхала до нас додому і попросилась … Читати далі
Даші 25, дівчина вона красива, розумна, фігуриста, брюнетка з неймовірно красивими блакитними очима. Прийшла вона зовсім недавно працювати до нас в компанію, і частенько стикаючись з нею, я думала, що такої приємної, легкої в спілкуванні людини потрібно ще пошукати. Загалом дивилася я на Дашу і думала, що відбою від кавалерів у неї напевно немає! Частенько … Читати далі
Ошелешила доньку мати, бо… звaбuла зятя Як гpім серед ясного неба, селом прокотилася стpaшна звістка: Іван Степашків пoмep просто на косовиці! Ще звечора, коли клепав косу, скаржився, що гoлoва йде oбертом, та вдосвіта, як роса рясно впала на траву, схопився з ліжка: «Сіно тре косити». Певно, легше йому стало, подумала собі Лідька і навіть не … Читати далі
П’ять років тому я приїхала з маленького селища до Львова вчитися в університеті. Тут я познайомилась з людьми з різних областей України. Було дуже цікаво бачити відмінності між нами: у мові, у побуті, поведінці. Але найголовніше – тут я зустріла свого майбутнього чоловіка. Родом він був з Закарпаття. Разом ми відівчились на бакалавраті, вступили далі … Читати далі
Я не очікувала, що мій колишній зять про мене згадає, але я дуже помилилась. Андрій мені допоміг, як ніхто. Все життя я важко працювала і не чекала ні від кого ані дяки, ані допомоги. У мене єдина дитина – донька Карина, я їй давала все, що могла, старалась ні в чому їй не відмовляти. От … Читати далі