Романович

Моя старша сестра залишилася вдовою ще в молодому віці — її чоловік несподівано пішов із життя. Вона залишилася одна з трьома доньками. Найстаршій було лише вісім. Працювала вона без упину, поверталася додому пізно, а тим часом із дітьми сиділа наша мама, яка вже була немолодою. Згодом і її не стало. Я іноді приходила допомагати, проводила … Читати далі

— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї, обійняв своїми тендітними ручками, що ледь слухалися. Спробував розтулити ротика, силкуючись щось сказати, але вона знала – не скаже. Почала ходити з ним на руках по кімнаті. … Читати далі

Іноді здається: чому б не жити спокійно — без конфліктів, прихованих образ і дивної напруги у стосунках? Адже, здавалося б, усі дорослі люди, вміють говорити, можуть висловлювати свої почуття. Але насправді все частіше відбувається інакше: спроби всім догодити, сподобатися, втримати тих, хто вже давно внутрішньо відвернувся. Або навпаки — несвідоме бажання щось довести тим, кому … Читати далі

На збoрах голова сільради кuпів від обуpення: – Щo будемо рoбити з Надією Іванівною? Пiсля інcyльту нe піднiмається з лiжка. Адже ж жінка мaла п’ятеро дiтей. Подзвoнили дочці, але та скaзала: дoглядати нe бyду, а нaйму людuну – за її грoші. – Будем oформляти в iнтернат. Надію Іванівну не встuгли відправити до iнтернату. Голова сільради … Читати далі

Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини, постійно тихенько плакала. «Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст. — Як мама встане — будемо співати «Коровай». Дитина думала, що в неньки день народження, адже кругом багато квітів і горять свічки,та нaжаль це було стpашне … Читати далі

Той день Ліля згадувала кожного дня протягом 14 років. Був останній день зими, коли вона народила донечку. – Ой, яка красуня, – мовила медсестра, принісши їй згорток, в якому посапувало дитя. – А яке волоссячко має. – Негайно заберіть і більше не смійте навіть близько приносити, – закричала Валентина Іванівна, мама Лілі. – Ми ж … Читати далі

Юля закінчувала другий курс історичного факультету престижного столичного вузу, коли якось в бібліотеці познайомилася з Максимом. Високий та чорнявий хлопець з очима кольору неба відразу їй сподобався. І, як згодом виявилося, ця симпатія була взаємною. Юнак навчався на юридичному факультеті і збирався йти слідами батьків – відомих в області адвокатів. Вони часто гуляли містом, милувалися … Читати далі

Вікторія розраховувалася на касі за товар, і раптом відчула погляд, який пронизував її наскрізь. У супермаркет її повів син Андрій, терміново йому захотілося колу, але Вікторія запропонувала взяти краще сік, та й прикупити зразу продуктів додому. Вона підвела голову і побачила знайомий погляд сірих очей. Цей погляд був із юності, зі шкільних часів. Вона впізнала … Читати далі

Я прожив шість десятків років, із яких майже сорок був упевнений: головне в житті — це близькі люди. Здавалося, що старість буде м’якшою, якщо поруч будуть діти, вірна дружина, друзі, з якими можна посидіти за душевними розмовами й підняти келихи за добрі миті. Думав, що варто лише берегти стосунки — і самотність ніколи не наздожене. … Читати далі

Після весілля у нас з чоловіком народилися хлопчики. Різниця у віці у наших дітей п’ять років. Коли вони були маленькими, ми намагалися весь вільний час проводити з ними. Синочки росли радісними і здоровими, я так любила дбати про них. В першу чергу, я вважаю, що ми з чоловіком забезпечили своїм дітям щасливе дитинство. Іноді коханий чоловік … Читати далі