Романович

— Ти взагалі зі мною це обговорив, Андрію?! — голос Ірини тремтів від розпачу й злості, поки вона намагалася втримати на руках дев’ятимісячного сина Максима, який неспокійно совався через галас у передпокої. — Ти привозиш маму з повними валізами й просто ставиш мене перед фактом?! Я в декреті, Андрію! Я з дитиною білого світу не … Читати далі

«У чоловіка свято, хай він і метушиться!» — сказала я свекрусі й пішла до театру. — Діаночко, ти записуєш? Голос свекрухи з динаміка телефона звучав до нудоти солодко, але з явними командирськими нотками. Діана застібнула ґудзик на манжеті блузки й присунула до себе блокнот. — Слухаю вас, Софіє Прокофівно. — Наш хлопчик учора таку посаду … Читати далі

— Ти знову телефонував мамі через вечерю? — спитала Ірина, помітивши Ігорів телефон біля його тарілки. Ігор навіть не підвів очей, лише зосереджено дивився на свою страву. — І що тут такого? Я просто спитав, як вона соус готує. У неї він виходить не таким кислим. Ірина мовчки поставила салат на стіл. Вона завмерла на … Читати далі

— Дружино! Ти навіть не здатна догодити моїй матері, то яка з тебе взагалі господиня? — кинув Тимур, ставлячи важку дорожню торбу просто Дарині під ноги. Дарина на мить завмерла біля відкритого багажника. Вона вже кілька разів встигла піднятися крутими сходами на другий поверх будинку, переносячи важкі пакунки з продуктами, постіллю та речами на цілий … Читати далі

Марина стояла біля вікна і дивилася, як у дворі діти ганяють м’яч. Вона тримала в руках телефон, який щойно замовк. Дзвінок був несподіваний, і саме тому вона ще кілька хвилин не могла отямитись. Останні пів року в їхній родині минули дуже важко. Марину звільнили зі старої роботи без попередження, просто викликали до кабінету і поклали … Читати далі

— Мамо! Тобі взагалі не соромно? — сердито вигукнула Соломія. — Ти хоч розумієш, як це все виглядало збоку? Усі гості питали, куди зникла мати нареченої! Люди танцюють, ведучий тебе шукає для спільного фото, а ти просто зібрала свої речі й тихо втекла посеред ночі! Батько, між іншим, до самого ранку був біля мене, підтримував, … Читати далі

Оксана з юності вважала себе непоказною, і саме це робило її нещасною. Подруги ще у старших класах школи вже ходили на танці, користувалися косметикою, вдягали мініспідниці й здавалися і старшими, і красивішими. А Оксані мама та бабуся, з якими вона жила в приватному будинку на тихій вуличці, не дозволяли ні фарбуватися, ні ходити на танці. … Читати далі

На дні народження онука син простягнув мені брудну хустку і сказав: «Візьми хустку, прикрийся, не ганьби нас перед людьми». Гості почали сміятися з мене, але коли винесли торт, я зробила оголошення, від якого всі були приголомшені. День народження онука відзначали в ресторані. Гарна зала, м’яке світло, жива музика, довгий стіл, заставлений стравами. Офіціанти усміхалися, гості … Читати далі

Весна того року прийшла у містечко раніше, ніж зазвичай. Вже в середині березня на старій груші біля воріт набухли бруньки, а на подвір’ї проступила чорна земля. Оксана стояла біля хвіртки, тримаючи в руках важку сумку, і дивилася на хату так, ніби бачила її вперше. Двері відчинилися ще до того, як вона постукала. – Ти приїхала, … Читати далі

– Доню, я твою зимову дублянку на антресоль підняла! – наказовим тоном крикнула Олена Петрівна з передпокою. – Вона в шифоньєрі тільки місце займає. І килим у залі згорнула. Справжній пилозбірник! Світлана в ситцевому халаті завмерла біля дверей спальні. Було дев’ята ранку суботи. Єдиний вихідний після робочого тижня в бухгалтерії, коли хотілося просто виспатися. Вона … Читати далі