Романович

Олена ніколи не боялася важкої праці. Коли вони з Андрієм тільки побралися, усе їхнє майно складалося зі старенької, похиленої хатини, яка залишилася від бабусі. Проте ділянка розташовувалася майже в самому центрі їхнього затишного містечка, і молода пара відразу вирішила, що це чудовий фундамент для майбутнього. Вони мріяли про великий, світлий будинок, де пануватиме затишок і … Читати далі

Оксана повільно вела автомобіль знайомою дорогою, спостерігаючи, як за вікном пропливають розкішні буковинські краєвиди. Її рідне село лежало всього за десять кілометрів від обласного центру. Земля тут завжди цінувалася високо, адже поруч проходила міжнародна траса, а до кордону було рукою подати. З роками нерухомість у цьому районі стала буквально на вагу золота, і кожен клаптик … Читати далі

— Я занадто багато працюю, — думала Оля, перебираючи пальцями ремінець своєї сумки. — Займаюся цим нескінченним побутом, замовленням клінінгу, закупівлями, ремонтом машини… І зовсім перестала бути для нього коханою жінкою. Він сумує. Йому самотньо.  Останні пів року подружнє Ольги та Мар’яна життя нагадувало розклад руху потягів, які ніяк не могли зустрітися на одній станції. … Читати далі

– Ірино, ти зробила голубці? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька. Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, зайшовши в хату. Я додому приїхала, про свій приїзд всіх заздалегідь попередила, … Читати далі

— Я пустила тебе в свій дім, ділилася хлібом, одягала і вчила всьому, що вмію сама. А ти відплатила мені тим, що забрала мої ідеї та продала їх моїм конкурентам за безцінь? Забирай свої валізи й повертайся до мами, твій “модний бізнес” на моїх сльозах закінчився. Зоряна була людиною, яка зробила себе сама від першого … Читати далі

— Я одинадцять років навчалася не для того, щоб моїм головним досягненням у житті став ідеально зварений борщ для твоїх численних родичів. Моє стажування у Швейцарії — це шанс, який випадає раз на життя, і я їду туди. Якщо для тебе твоя тарілка важливіша за моє майбутнє, то нам точно не по дорозі. Мар’яна була … Читати далі

Місто Вишгород, що розкинулося на мальовничих схилах біля Київського водосховища, прокидалося під тихий шепіт вітру. У вітальні пані Ніни Вадиміївни було надто тихо, як для ранку вівторка. Вона сиділа на кріслі, розглядаючи фотографію онуки, і вкотре міркувала про одне й те саме. Її син Мирон був успішним фахівцем, але вдома на нього чекала, на її … Читати далі

— Ви все життя чекали, коли я звільню для вас квартиру, і жоден із вас не спитав, про що я мрію. Тепер, коли ми з Кірою створили щось справжнє, ви називаєте мене неадекватною, щоб просто накласти лапу на мої заробітки? У суспільстві існує мовчазна змова щодо літніх людей: після сімдесяти ти маєш тихо сидіти на … Читати далі

– Твої дипломи можна викинути у смітник, – заявила начальниця, проте вона не знала, що мене запросили директором у конкуруючу фірму Мене завжди вчили, що освіта – це шлях до успіху. Мама, шкільна вчителька з тридцятирічним стажем, вклала в мене цю віру міцніше, ніж цвяхи в стіну. Батько – інженер на заводі – своїм прикладом … Читати далі

Місто Золотоноша, що затишно розкинулося серед черкаських рівнин, поступово засинало під лагідним осіннім дощем. У квартирі Оксани панувала тиша, яку порушував лише звук дощових крапель, що методично стукали по підвіконню. Оксана стояла біля плити, ледь помітно тремтячими руками тримала ополоник. Вона звикла, що кожен вечір вимагає від неї бездоганності, але сьогодні все пішло не так. … Читати далі