Романович

— Замість того щоб спробувати пояснити листування з іншою дівчиною, він щиро заявив мені: “Це не я винен у тому, що ми зараз посварилися, а ти, бо не мала права заглядати в мій телефон!”. Дивовижна логіка: винним виявляється не той, хто переступив межу довіри, а той, хто про це дізнався! Аліна сиділа на просторому балконному … Читати далі

Ганна Петрівна звикла до того, що її життя має колір сірого лінолеуму і запах дешевого мийного засобу. Їй було п’ятдесят вісім, але дзеркало у вузькому коридорі її хрущовки щоранку безжально брехало, додаючи щонайменше десяток років. Глибокі зморшки, наче русла пересохлих річок, поорали її обличчя, а руки… О, ці руки. Потріскана шкіра, знівечені артритом суглоби, в’їдливий … Читати далі

Пам’ять Соломії дбайливо зберігала перші сім років її життя так, ніби це були кадри зі старого теплого фільму. У тій стрічці тато, Богдан, повертався з роботи завжди з повними кишенями дрібних дитячих радощів. Він міг годинами носити доньку на плечах, кружляти її до запаморочення у вітальні просторої квартири і з обожнюванням дивитися на дружину, Тетяну. … Читати далі

— Я не мав зустрічатися з іншою. Але в чоловіків можуть бути свої слабкості, — пояснив чоловік дружині. Вечір п’ятниці видався незвично тихим. Олена затрималася на роботі довше звичайного, розбираючи квартальні звіти. Останнім часом вона дедалі частіше залишалася до пізньої ночі в офісі — робота стала єдиним місцем, де вона почувалася по-справжньому потрібною. Дивне відчуття … Читати далі

– З чим прийшла, з тим і підеш! – пирхнув Євген у відповідь на пропозицію Ольги розлучитися. – Добре! – Знизала плечима Ольга, продовжуючи замішувати тісто на пиріг. – Ти ж чудово знаєш, що зі мною поділ спільно нажитого майна не прокотить! Квартиру мені подарували батьки, дача та гараж записані на батька, машина теж не … Читати далі

— То що, зупинимося на тому італійському, з верандою? — Аня ліниво провела пальцем по екрану ноутбука, прокручуючи фотографії залитого сонцем залу. — Як на мене, ідеально. Батьки, Катя з Ігорем, і ми. Шестеро людей. Затишно, без пафосу, як ми й хотіли. Вона говорила це з легкою, майже муркотливою інтонацією, повною впевненості в їхньому спільному, … Читати далі

Ранок у передмісті Болоньї підкрадався тихо й урочисто. Перші промені сонця ковзали черепичними дахами старовинних вілл, чіплялися за верхівки темних струнких піній і лягали на теракотову підлогу просторої кухні. Повітря було насичене густим запахом свіжозмеленої кави, підсушеного на спеці розмарину та вологої бруківки. Для заможних італійців чи випадкових туристів це був аромат спокою, безтурботності й … Читати далі

Весілля було скромним, але гарним. Олена стояла в білій сукні, яку вибирала три місяці, і дивилася на Ігоря — свого чоловіка — з такою ніжністю, що подруги шепотілися: «От це любов». Ігор був уважний: поправляв фату, подавав руку, виходячи з машини, шепотів компліменти. Після розпису він на руках проніс її через поріг її — тепер … Читати далі

У двокімнатній квартирі на п’ятому поверсі пахло кислим молоком, пральним порошком і безнадією. Олена стояла посеред вузького коридору, тримаючи на руках п’ятнадцятимісячного Павлика. Хлопчик тер очі кулачками й капризно скиглив, вимагаючи сну, але в повітрі зависла така густа напруга, що навіть дитина відчувала тривогу. Навпроти стояв Андрій. Його очі були налиті втомою після чергової подвійної … Читати далі

Ця неділя мала бути ідеальною. Однією з тих, що пахнуть ваніллю, свіжою постільною білизною і спокоєм, який буває лише в родинах, де всі бурі вже нібито залишилися позаду. За вікном накрапав дрібний осінній дощ, змиваючи з вулиць залишки літнього пилу, а в нашій кухні було тепло. Я щойно дістала з духовки гарбузовий пиріг з корицею … Читати далі