Романович

— Андрію! Та допоможеш моїм батькам зовсім трохи! Ну що тобі вартує? Для тебе ж це справжні дрібниці, ти ж на роботі цим займаєшся щодня! — Дрібниці? Іро, ти взагалі себе чуєш?! Вони собі придумали, що зведуть цілий цегляний дім власними руками! Оцими самими руками! А хто з них хоч щось тямить у будівництві? Твій … Читати далі

Оксана збиралася у відрядження так, як збираються жінки, в яких удома троє дітей і чоловік, що вміє хіба що вмикати чайник. Валізу вона склала ще у вівторок, а в середу і четвер стояла біля плити з ранку до пізньої ночі. Велика емальована каструля з синіми квіточками, ще від бабусі, наповнювалася шар за шаром. Капустяні листки, … Читати далі

— Старший син мусить усе тягнути на собі, бо в нього й робота стабільна, і дах над головою є, а меншому треба дати старт у житті. Олена Василівна обережно відклала полотняну серветку на край столу й подивилася на сина так впевнено, ніби говорила про схід сонця. Без жодних сумнівів. Для неї це питання взагалі не … Читати далі

Уночі в приміщення лікарні привезли бізнесмена й наказали ховати без розтину. Санітарка підняла простирадло, торкнулася його шиї й кинулася шукати лікаря. Чоловік вижив, але правда про ту ніч не повинна була стати відомою. Каталку закотили до приміщення лікарні серед ночі. У супровідних паперах стояло: Віктор Коваленко, шістдесят чотири роки. Разом з ними передали наказ: не … Читати далі

— Послухай, ось цей варіант справді дуже непоганий. Дванадцять соток землі, і від межі міста їхати якихось сорок хвилин. Ірина плавно підсунула розгорнутий ноутбук ближче до чоловіка, намагаючись перехопити його погляд серед безлічі відкритих вкладок. Павло ледь примружився, вдивляючись у світло екрана, і повільно перегортав добірку фото з однаковими пейзажами занедбаності. — За вісімсот тисяч … Читати далі

— Не випинайся, бо боляче падати, — свекруха навіть не підвела очей від телефона, коли син розповів їй новину. — Мамо, ну навіщо ви так одразу? Олена ж просто хотіла нас порадувати, — невпевнено пробурмотів чоловік, але в його голосі не було й тіні підтримки. Олена стояла посеред теплої кухні й відчувала, як усередині все … Читати далі

Соломія навіть не думала, що чекання може тривати так довго. Орест поїхав на заробітки за рік після весілля, і вона довго стояла на пероні, поки потяг не зник за поворотом. Тоді вона вперше за багато років заплакала не голосно, а тихо, ніби боялася когось розбудити. — Ми ж домовлялися, — сказав він перед від’їздом. — … Читати далі

— Ірино, ваш костюм, безперечно, дуже помітний. Андрію, то ти знову оплатив дружині таку недешеву забаганку? — голосно пролунала Валентина Степанівна, прискіпливо оглядаючи невістку з голови до ніг. За довгим столом одразу стало тихо. Хтось ще тягнувся до страви, але більшість рідні вже переводила погляди на Ірину. Свекруха сиділа на чолі столу в новій блузці, … Читати далі

— Маріє! Та що ти стоїш із таким обличчям, ніби в тебе зараз квартиру заберуть? Подумаєш, сестра чоловіка поживе у вас кілька місяців! Вона ж не стороння, а своя людина. Невже тобі справді шкода кількох квадратних метрів для рідної сестри Максима? Свекруха, Галина Михайлівна, сказала це так буденно й із таким неприхованим докором, ніби я … Читати далі

Чоловік провів усю ніч у коханки і лише під ранок непомітно повернувся додому. Він тихо увійшов до спальні, подивився на ліжко — і побачене змусило його схопитися за серце… Роман вийшов з дому глибокої ночі майже беззвучно, ніби не хотів розбудити не дружину, а власне сумління. У передпокої було темно, у дзеркалі майнуло його втомлене … Читати далі