Романович

— Анно Михайлівно, ваш батько… він сьогодні вранці… Голос Людмили Іванівни затремтів. Я так сильно стиснула телефон, що суглоби пальців побіліли. — Що з ним? — запитала я, і сама здивувалася, наскільки чужим прозвучав мій голос. — Серце не витримало. Михайло Петрович пішов уві сні. П’ятнадцять років. П’ятнадцять років пройшло з того часу, як я … Читати далі

 Ну ні чого собі! – скрикнув від несподіванки Дмитро, вивертаючи кермо вліво та різко натискаючи на гальмо. – Зовсім збожеволіли, чи що? Це що таке загалом? Заглушивши двигун, він вискочив зі своєї машини, зробив кілька кроків уперед і потряс кулаком червоній Тойоті з розбитої задньою фарою, що віддаляється. – Нічого, я вас знайду. Обов’язково знайду, … Читати далі

– Ну, що ж мені боженька послав таку дочку? – частенько говорила Лариса, дивлячись на Василину. Василина у дитинстві думала, що мама так радіє. Дівчинка вірила, що ці слова – подяка небесам. Вона посміхалася, думаючи, що мама любить її найбільше у світі. Але одного дня вона дізналася правду … Той день Василина запам’ятала назавжди. Справа … Читати далі

Рік тому я познайомилася з Артемом, і ми майже одразу почали зустрічатися. Він із самого початку був серйозно до мене налаштований, а я до нього. Лише через три місяці стосунків він запропонував мені вийти за нього заміж, і я з радістю погодилася. Весілля ми підготували, залишалося кілька місяців до урочистості. Після весілля вже хотіли купувати … Читати далі

З самого дитинства у мене з батьком були не дуже добрі стосунки. У пам’яті спливають моменти, коли я, ще зовсім маленька, випадково розбила його улюблену попільничку, після чого цілий день була покарана в кутку. І таких ситуацій, за які мені доводилося не тільки стояти в кутку, а й отримувати фізичне покарання, було дуже багато. За … Читати далі

Третій день ходжу сама не своя. Перший день так і зовсім трясло від переживань і стресу. У нашій родині справжня надзвичайна подія! Напевно, все вже давно йшло до цього вибуху, але якось відтягувалося. У нас із чоловіком є син. Це наша єдина дитина. Ми ніколи не планували, що ми матимемо багато дітей. Ще спочатку вирішили, … Читати далі

– У сенсі – он двері? Я лише увійшов! Ти мене виганяєш, чи що? – розгублено кліпав очима Олег. – Марино, ти що? – Що чув! Забирайся! – Я так стомився. Три дні у відрядженні був, по об’єктах мотався, як підірваний. Втомився, як пес. На харчах з їдальні усі дні, готель убогий якийсь попався, не … Читати далі

Мамо, нам треба поговорити, — Андрій стояв у дверях кухні, уникаючи дивитися їй у вічі. Галина Петрівна підняла голову від каструлі з борщем. За сорок років материнства вона навчилася читати обличчя сина, немов розгорнуту книгу. І тепер він виглядав так само, як у дитинстві, коли розбив м’ячем сусідське вікно. — Що трапилося, Андрію? Сядь, поїж. … Читати далі

– Стефаніє, я запросив Ваню з Наталкою до нас у гості. Будуть за кілька годин. Тож давай, накривай  стіл! – Знімаючи куртку заявив Андрій. – Завтра вихідний, треба трохи розслабитися. Кирило тільки зайнявся іграшками, а я приготуванням борщу. Від почутого, я на мить завмерла. – Який стіл? Який Ваня? Я ж не збиралася приймати гостей! – … Читати далі

Варя прокинулася від шуму з вулиці. Надворі стояла спекотна літня пора, важкий духотний жар огортав усе довкола, немов щільна ковдра. Медсестра, помітивши, що пацієнтка прийшла до тями, обережно привідчинила фортку, впустивши в палату рідкісний ковток свіжого повітря. Варя повільно, з напругою підвела голову — м’язи задубіли після тривалого лежання, тіло здавалося чужим і непідвладним. Вона … Читати далі