Романович 
Уявіть собі цю картину. Моя Катя — модниця, завжди худа, як тростинка, така вся стильна штучка. А я… я звичайна жінка. Десь трохи поправилась, десь зморшка з’явилась. Ну, життя ж іде, що тут скажеш. І от кожна наша зустріч для мене перетворювалась на маленьку тортуру. Вона робила це, мабуть, не зі зла, а з «найкращих … Читати далі
— Мамо, ми можемо починати? У мене зустріч через годину. В центрі. Ти ж розумієш, так? Ольга поправила шовкову блузку, і її браслет зухвало блиснув у світлі лампи. Анна Павлівна повільно обвела поглядом своїх дітей. П’ятеро. Четверо дивилися на неї з погано прихованим нетерпінням, як на вокзалі в очікуванні потяга, який от-от повезе їх у … Читати далі
Був пізній вечір. Надворі вирувала справжня негода. Я поверталася додому після роботи, хуртовина застилала очі, видимість на відстані трьох метрів була нульовою. Дорогою я заїхала до супермаркету, щоб купити продуктів на вечерю. На вулицях міста практично не було людей. Це й зрозуміло, кого за такої погоди потягне на вулицю? Заходячи до супермаркету, я помітила лише … Читати далі
Аліна обережно тримала ніж над обробною дошкою. Моркву потрібно було нарізати для борщу, але руки злегка тремтіли від напруження.— Не так ріжеш зовсім, — Ніна Петрівна підійшла ззаду й забрала ніж. — Дивись уважно, як правильно робити. Соломкою треба, тонкою соломкою. — Вибачте, я не знала, — тихо відповіла Аліна. — Посуд теж не туди … Читати далі
— Анно Михайлівно, ваш батько… він сьогодні вранці… Голос Людмили Іванівни затремтів. Я так сильно стиснула телефон, що суглоби пальців побіліли. — Що з ним? — запитала я, і сама здивувалася, наскільки чужим прозвучав мій голос. — Серце не витримало. Михайло Петрович пішов уві сні. П’ятнадцять років. П’ятнадцять років пройшло з того часу, як я … Читати далі
Ну ні чого собі! – скрикнув від несподіванки Дмитро, вивертаючи кермо вліво та різко натискаючи на гальмо. – Зовсім збожеволіли, чи що? Це що таке загалом? Заглушивши двигун, він вискочив зі своєї машини, зробив кілька кроків уперед і потряс кулаком червоній Тойоті з розбитої задньою фарою, що віддаляється. – Нічого, я вас знайду. Обов’язково знайду, … Читати далі
– Ну, що ж мені боженька послав таку дочку? – частенько говорила Лариса, дивлячись на Василину. Василина у дитинстві думала, що мама так радіє. Дівчинка вірила, що ці слова – подяка небесам. Вона посміхалася, думаючи, що мама любить її найбільше у світі. Але одного дня вона дізналася правду … Той день Василина запам’ятала назавжди. Справа … Читати далі
Рік тому я познайомилася з Артемом, і ми майже одразу почали зустрічатися. Він із самого початку був серйозно до мене налаштований, а я до нього. Лише через три місяці стосунків він запропонував мені вийти за нього заміж, і я з радістю погодилася. Весілля ми підготували, залишалося кілька місяців до урочистості. Після весілля вже хотіли купувати … Читати далі
З самого дитинства у мене з батьком були не дуже добрі стосунки. У пам’яті спливають моменти, коли я, ще зовсім маленька, випадково розбила його улюблену попільничку, після чого цілий день була покарана в кутку. І таких ситуацій, за які мені доводилося не тільки стояти в кутку, а й отримувати фізичне покарання, було дуже багато. За … Читати далі
Третій день ходжу сама не своя. Перший день так і зовсім трясло від переживань і стресу. У нашій родині справжня надзвичайна подія! Напевно, все вже давно йшло до цього вибуху, але якось відтягувалося. У нас із чоловіком є син. Це наша єдина дитина. Ми ніколи не планували, що ми матимемо багато дітей. Ще спочатку вирішили, … Читати далі