28 Листопада, 2024

Автор: Романович

Світлана йшла з магазину і сіла відпочити на лавці. Нещодавно вона дізналася, що дуже заслабла. Навіть пачка гречки з буханцем хліба стали для неї тепер непосильною ношею… Раптом вона почула мелодійний дзвін. Скільки разів Світлана проїжджала повз церкву, але навіть з цікавості не заходила туди. А тут раптом несміливо зайшла і стала біля дверей. Пахло ладаном, свічки стояли перед іконами. Раптом хтось торкнувся її за плече. Світлана обернулася і застигла. Вона не вірила своїм очам
Uncategorized

Світлана йшла з магазину і сіла відпочити на лавці. Нещодавно вона дізналася, що дуже заслабла. Навіть пачка гречки з буханцем хліба стали для неї тепер непосильною ношею… Раптом вона почула мелодійний дзвін. Скільки разів Світлана проїжджала повз церкву, але навіть з цікавості не заходила туди. А тут раптом несміливо зайшла і стала біля дверей. Пахло ладаном, свічки стояли перед іконами. Раптом хтось торкнувся її за плече. Світлана обернулася і застигла. Вона не вірила своїм очам

Світлана з чоловіком прожили дев’ятнадцять років. Усі вважали, що у них міцний і щасливий шлюб. Та й сама Світлана думала так само, незважаючи на те, що дітей у них не було. Багато років тому їй сказали, що ніколи не буде… Спочатку це дуже засмучувало. Вона навіть умовляла чоловіка взяти дитину з дитячого будинку. Але чоловік […]

Read More
Галина весь день крутилася біля плити. Сьогодні у гості прийдуть друзі, Марина та Сергій. У двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнув чоловік. Толік зустрів гостей і запросив до столу. Всі сіли за стіл, поїли. Настав час десерту, жінки пішли на кухню по тортик і довго не поверталися. – Йду, подивлюся, чому вони так довго, – сказав Толік Сергію. Чоловік вийшов у коридор, як раптом почув, що Галина з Мариною про щось розмовляють. Толік прислухався і застиг. Розмова була про нього
Uncategorized

Галина весь день крутилася біля плити. Сьогодні у гості прийдуть друзі, Марина та Сергій. У двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнув чоловік. Толік зустрів гостей і запросив до столу. Всі сіли за стіл, поїли. Настав час десерту, жінки пішли на кухню по тортик і довго не поверталися. – Йду, подивлюся, чому вони так довго, – сказав Толік Сергію. Чоловік вийшов у коридор, як раптом почув, що Галина з Мариною про щось розмовляють. Толік прислухався і застиг. Розмова була про нього

– Ох, як же чудово, що ми нарешті зустрілися! – задоволено сказав Анатолій, дивлячись на компанію, що зібралася. – Давно не бачилися! Пригощайтеся! Я такого ляща засолив! Смакота! – Ага, ти засолив! – хмикнула дружина, але він не звернув на це уваги. У гості до Толіка та Галини приїхали їхні друзі Сергій та Марина. Вони […]

Read More
Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка 
Uncategorized

Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка 

-Здрастуйте, Віро. Ви мене не знаєте, я вас також. Пишу на прохання вашого дідуся, сподіваюся, пам’ятаєте про нього, Бориса Миколайовича? Це не моя справа, я всього лише сусідка, але все ж таки ви онука, рідна, а зовсім не цікавитеся долею свого дідуся. Він перебуває у важкій життєвій ситуації, і незабаром йому не буде де жити. […]

Read More
Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування
Uncategorized

Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування

-Все заніс, – запитала Таня в чоловіка, який ледь поставив дві величезні картаті сумки в коридорі. -Так, дівчино, – сказав він. -Так. Раз, два… чотири. Ну молодець, мужик, наступного разу не викаблучуйся, – сказала вона. Чоловік якось аж зіщулився. -Так, ти чого? – зареготала Таня. – На свої ключі. Чоловік взяв зв’язку і швидко пішов […]

Read More
Олена розстелила ліжко і вже збиралася лягти, коли у двері подзвонили. Вона глянула у вічко і застигла – там стояла Наталка, дружина її коханця. – Вона про все дізналася! – подумала Олена і відчинила двері. – Вибачте за пізній візит, можна увійти? – тихо спитала Наталка. Олена кивнула. – Мені потрібно з вами серйозно поговорити, – раптом сказала Наталя. – Що у вас сталося? – здивувалася Олена. – Ось дивіться, що я знайшла у Віктора в машині, – Наталка простягнула Олені якийсь пакет. Олена взяла його, глянула і застигла
Uncategorized

Олена розстелила ліжко і вже збиралася лягти, коли у двері подзвонили. Вона глянула у вічко і застигла – там стояла Наталка, дружина її коханця. – Вона про все дізналася! – подумала Олена і відчинила двері. – Вибачте за пізній візит, можна увійти? – тихо спитала Наталка. Олена кивнула. – Мені потрібно з вами серйозно поговорити, – раптом сказала Наталя. – Що у вас сталося? – здивувалася Олена. – Ось дивіться, що я знайшла у Віктора в машині, – Наталка простягнула Олені якийсь пакет. Олена взяла його, глянула і застигла

– Може, ти ще трішечки в мене побудеш? – жалібно спитала Олена. – Ще тільки восьма година вечора. Твоя ж дружина нічого не запідозрить, вона мені довіряє, хоч і дарма, звичайно. – Ні, люба, треба йти, – зітхнув Віктор. – Щоб і далі зустрічатися, треба, щоб вона тобі так само довіряла. Повернутися додому ближче до […]

Read More
Юрко прокинувся рано. Він встав з ліжка і зайшов на кухню. Мама вже готувала свою фірмову картопельку з котлетками. Юрко визирнув у вікно і раптом побачив у дворі білу машину зі стрічками та кульками. – Мамо, а хто одружується? – запитав Юрко. – Наталка заміж виходить, – мати глянула на нього з жалем. – Щоо?! – сказав хлопець і миттю побіг до виходу. – Юрко! Не ходи туди! – тільки й гукнула мати. Вона дивилася у вікно, сподіваючись побачити сина. Раптом люди на подвір’ї глянули кудись вгору. Мати застигла від несподіваної здогадки
Uncategorized

Юрко прокинувся рано. Він встав з ліжка і зайшов на кухню. Мама вже готувала свою фірмову картопельку з котлетками. Юрко визирнув у вікно і раптом побачив у дворі білу машину зі стрічками та кульками. – Мамо, а хто одружується? – запитав Юрко. – Наталка заміж виходить, – мати глянула на нього з жалем. – Щоо?! – сказав хлопець і миттю побіг до виходу. – Юрко! Не ходи туди! – тільки й гукнула мати. Вона дивилася у вікно, сподіваючись побачити сина. Раптом люди на подвір’ї глянули кудись вгору. Мати застигла від несподіваної здогадки

Шкільна пора – пора першого кохання в однокласників, старшокласників, або молодих вчителів. Не оминула вона і Юрка. Він був звичайним хлопцем, хіба що виглядав молодшим за своїх однолітків. Він дуже переживав. Годинами стояв перед дзеркалом і вмовляв себе рости швидше. -Ну чому я не росту? – по-дівочому високим голосом обурювався він. -Виростеш, не поспішай, – […]

Read More
Тамара з нетерпінням виглядала у вікно. Вона чекала автобус. Сьогодні мала приїхати з міста її подруга Ліза. Вона вийшла на ґанок і глянула на дорогу. Ліза вже поспішала до її хати! – Ох, і повітря тут! Пий, як сметану! – сказала Ліза, обіймаючи Тамару. – Ось погостюєш, і теж не захочеш їхати, залишишся! – відповіла Тамара. Проводжала вона подругу через два дні. – Приїжджай частіше, Лізонько, – тихо просила Тамара. – Мені без тебе тут дуже сумно. Я не можу так жити! Чоловік Тамари аж застиг від почутого
Uncategorized

Тамара з нетерпінням виглядала у вікно. Вона чекала автобус. Сьогодні мала приїхати з міста її подруга Ліза. Вона вийшла на ґанок і глянула на дорогу. Ліза вже поспішала до її хати! – Ох, і повітря тут! Пий, як сметану! – сказала Ліза, обіймаючи Тамару. – Ось погостюєш, і теж не захочеш їхати, залишишся! – відповіла Тамара. Проводжала вона подругу через два дні. – Приїжджай частіше, Лізонько, – тихо просила Тамара. – Мені без тебе тут дуже сумно. Я не можу так жити! Чоловік Тамари аж застиг від почутого

Тамара Петрівна з нетерпінням виглядала у вікно. Вона чекала автобус у їхнє село. Сьогодні мала приїхати з міста її подруга Ліза. Ось уже два роки жила Тамара Петрівна в цьому невеличкому селі за двадцять кілометрів від міста. Багато знайомих і друзів її не розуміли. Навіщо виходити заміж, коли тобі під шістдесят? Сусіди знизували плечима, мовляв, […]

Read More
Аня, сміялася, коли говорили: мій сон був віщим. Але всі її судження змінилися, коли не стало, її бабусі. Бабуся навіть сміялася над Анею, коли та доводила свою точку зору про сни. І якось сказала: – Аня, коли мене не стане, я обов’язково прийду до тебе уві сні. Як же внучка сміялася над обіцянками бабусі
Uncategorized

Аня, сміялася, коли говорили: мій сон був віщим. Але всі її судження змінилися, коли не стало, її бабусі. Бабуся навіть сміялася над Анею, коли та доводила свою точку зору про сни. І якось сказала: – Аня, коли мене не стане, я обов’язково прийду до тебе уві сні. Як же внучка сміялася над обіцянками бабусі

Аня раніше, коли вчилася в старших класах, сміялася, коли говорили: мій сон був віщим або сон став реальністю. Сон – це просто сон, вважала вона, в ньому ми просто переживаємо події минулого дня на підсвідомому рівні. Ось і вся розгадка. Але всі її судження змінилися, коли не стало, її дуже любимої бабусі. Вона навіть сміялася […]

Read More
– Ти дuвись, як пoвезло тій xв*йді. То, мaбуть, щоб дoброго чoловіка знaйти, тpеба бaйстpюка наpодити, – жінoчки в сeлі діcтавали Валю. А кoли її нe стaло, вчепuлися до дoньки. – Де тaм Василь на когoсь бyде дuвитися, кoли під бoком мoлода дiвка. Мaтері нeма, то вoна тeпер її зaмінить. Мoжна пoдумати, що чyжому чoловікові тaк шкoда сиpоту. Скoро й ця з пyзом xодитиме.
Uncategorized

– Ти дuвись, як пoвезло тій xв*йді. То, мaбуть, щоб дoброго чoловіка знaйти, тpеба бaйстpюка наpодити, – жінoчки в сeлі діcтавали Валю. А кoли її нe стaло, вчепuлися до дoньки. – Де тaм Василь на когoсь бyде дuвитися, кoли під бoком мoлода дiвка. Мaтері нeма, то вoна тeпер її зaмінить. Мoжна пoдумати, що чyжому чoловікові тaк шкoда сиpоту. Скoро й ця з пyзом xодитиме.

– Ти дuвись, як пoвезло тій xв0йд1. То, мaбуть, щоб дoброго чoловіка знaйти, тpеба бaйстpюка наpодити, – жінoчки в сeлі діcтавали Валю. А кoли її нe стaло, вчепuлися до дoньки. – Де тaм Василь на когoсь бyде дuвитися, кoли під бoком мoлода дiвка. Мaтері нeма, то вoна тeпер її зaмінить. Мoжна пoдумати, що чyжому чoловікові […]

Read More
Тoго дня Настя набрала подpyгу і вuпaлuла: – Приїжджай в сeло. Тут уcі суciди зібралися біля твоєї хати. Пoспiшай, скoро якраз автобус буде. А сама побiгла до хліва, незнаючи якої бiди наpoбuла
Uncategorized

Тoго дня Настя набрала подpyгу і вuпaлuла: – Приїжджай в сeло. Тут уcі суciди зібралися біля твоєї хати. Пoспiшай, скoро якраз автобус буде. А сама побiгла до хліва, незнаючи якої бiди наpoбuла

Тoго дня Настя набрала подpyгу і вuпaлuла: – Приїжджай в сeло. Тут уcі суciди зібралися біля твоєї хати. Пoспiшай, скoро якраз автобус буде. А сама побiгла до хліва, незнаючи якої бiди наpoбuла Настя неpвово снувала подвір’ям. Бралася то за одну, то за іншу роботу, проте жодної не могла довести до ладу. Руки не складалися, а […]

Read More