Романович

— Ти що, Ігорю, серйозно пропонуєш нам продати нашу трикімнатну квартиру, щоб купити меншу, двокімнатну, і все це — заради Богдана? Ігор не поспішав із відповіддю. Він сидів на м’якому дивані, задумливо крутив у руці телефон і мав такий вигляд, ніби мова йшла про звичайну перестановку меблів, а не про долю сімейного дому. — Маріє, … Читати далі

«Ти хотіла, щоб у тебе було краще, ніж у неї»: вона звабила хлопця подруги, а через роки правду їй в очі сказала власна донька. Тамара й Аня подружилися ще на першому курсі університету, коли поселилися в одній кімнаті гуртожитку. Тамара приїхала з маленького містечка з потертою валізою, банкою маминого варення і звичкою перепрошувати навіть тоді, … Читати далі

— Діти, не жалійте! Усе до останньої банки поїде до моєї сестри, а ви собі в крамниці купите, вам зарплати дозволяють! — вигукнула Віра Петрівна й поставила на край причепа дерев’яний ящик. Скло всередині дзенькнуло так, що аж мороз пішов по шкірі. Свекруха стояла посеред двору в робочому халаті, цілком упевнена у своїй правоті, й … Читати далі

Того року білі вродили так, що старі люди хрестилися. Після липневих дощів і теплих ночей ліс над селом пахнув вологою землею, а в моху стояли міцні боровики з бурими капелюхами, мов хлібини, що самі вийшли з печі. Микола вертався з лісу тільки вночі. Заходив у двір тихо, ставив у сінях два повні кошики, накривав їх … Читати далі

— Ми зараз тут усе переробимо, бо земля не має пустувати, а твої квіточки перенесемо он туди, під паркан, — сказав Ігор, ставлячи важкий черевик майже впритул до моїх молодих пагонів. — Тільки спробуй зачепити хоч один корінець, — тихо відповіла я, підводячись із колін і струшуючи чорнозем із долонь. — Іро, ну будь розсудливою, … Читати далі

Коли коханці набридло бути мамою, він згадав про колишню дружину — Людо, я не прошу тебе знову стати моєю дружиною. Я прошу пустити мене пожити. Хоча б на кілька місяців. Ти ж бачиш, у якій я ситуації… Людмила стояла біля відчинених дверей і дивилася на чоловіка, з яким прожила двадцять вісім років. Віктор помітно постарів. … Читати далі

— Невістко! Швидко накривай на стіл! — Ану мерщій на кухню, рідня з дороги хоче їсти! Голос Оксани Сергіївни перекрив і шум моторів, і шелест вітру в розлогих яблунях, і надривний гавкіт сусідського Рябка. Людмила повільно випросталася над квітником. Важко спираючись на держак сапи, вона струсила вологу темну землю з брезентових рукавиць. Біля новенької хвіртки … Читати далі

Коли тобі шістдесят два, ти переконаний, що знаєш про людське тіло і серце все: де реагуєє на погоду, які спогади краще не ворушити за вечірнім чаєм, і скільки ложок цукру потрібно, аби заглушити гіркоту самотності. Молодість самовпевнено вважає любов своєю монополією, плутаючи шаленство гормонів із глибиною. Але справжнє цунамі приходить тоді, коли дамби вже давно … Читати далі

— Твої племінники в моїй квартирі не житимуть ні на осінніх канікулах, ні в листопаді, — спокійно промовила я й відклала дерев’яну лопатку на край стільниці. — Ти тільки послухай її, Назарчику! — майбутня свекруха, Галина Петрівна, навіть плаща в коридорі не зняла, лише поправила намисто на шиї й одразу зайшла на кухню. — Субота, … Читати далі

– Забери сьогодні дітей, бо в мами через них уже тиск скаче! – пролунав у слухавці сердитий голос колишнього чоловіка. Оксана опустилася на стілець у передпокої сестри й кілька секунд мовчки дивилася в одну точку на шпалерах. Потім потерла скроні. Ще в п’ятницю Ігор у суді клявся, що й дня не проживе без синів. А … Читати далі