Романович

«Наша дочка посидить удома, племіннику путівка потрібніша!» — заявив чоловік. А ввечері знайшов біля дверей свої речі й упаковку дитячого приладдя. Червоний маркер неприємно скрипнув по глянцевому папері. Семирічна Катруся старанно зафарбовувала клітинку з цифрою «дванадцять» на настінному календарі. — Мамо, залишилося всього вісім днів! — дівчинка повернулася до Ніни, демонструючи перемазані фломастером пальці. — … Читати далі

— Аню, раніше ти готувала краще. Та й мала кращий вигляд, чесно кажучи, — чіплявся чоловік. Але справа виявилася не в Анні. Увечері на кухні пахло білими грибами та лавровим листом. Анна поставила перед чоловіком тарілку супу, поряд поклала скибку домашнього хліба, яку щойно вийняла з духовки. Шкірка хрустіла, м’якуш був повітряним — саме таким, … Читати далі

Вікна старого батьківського дому запітніли від тепла кухні, де пахло свіжоспеченим пирогом із яблуками та духмяним чаєм. На великому столі, застеленому старою клейонкою, ще залишалися тарілки після ситної вечері. Повернення Олени з маленькою Поліною з Німеччини стало для родини справжнім святом, принаймні у перші кілька годин. Батьки Олени не могли намилуватися онукою, яка за ці … Читати далі

— Мамо, ну що ти знову починаєш? У мене повно роботи, діти, турботи. Давай я наберу тебе якось на вихідних, добре? — Добре, синку, я просто хотіла почути твій голос… — ледь чутно відповіла пані Галина, але по той бік слухавки вже лунали короткі, байдужі гудки. Вона повільно поклала старенький телефон на стіл. У квартирі … Читати далі

Про те, що її викрали в дитинстві, Ліка дізналася випадково. Була субота, мама, як завжди, пішла на підробіток. Вона вічно влаштовувалася на три, а то й чотири роботи, щоб у Ліки було все найкраще: найкращі вчителі, найкращий одяг, телефон останньої моделі. А Ліці було потрібно, щоб мама була вдома. Раніше, принаймні. Вона завжди заздрила подругам … Читати далі

Серпень того року видався напрочуд спекотним, але ближче до вечора повітря нарешті ставало м’яким. У саду пахло скошеною травою, димом від мангала, де чоловік Олени, Ігор, чаклував над м’ясом, і пізніми, трохи терпкими яблуками. Олена стояла на веранді, розставляючи кришталеві келихи на білосніжній скатертині. Її руки злегка тремтіли. Сьогодні їхня єдина донька, двадцятичотирирічна Катя, мала … Читати далі

Марина зробила крок назад, ухиляючись від його простягнутих рук. Вона акуратно склала висновок лабораторії навпіл, прибрала в теку з документами та підняла на чоловіка спокійні очі. Ні сліз, ні тремтіння в голосі. – Ти заспокоївся? – тихо спитала вона. – Ну так, Марино, все ж добре вийшло! Ми все з’ясували! – Чудово. А тепер збирай … Читати далі

— Ми тут із батьком порадилися і вирішили, що тобі варто продати своє житло, а всі кошти віддати нам, щоб ми змогли придбати великий спільний маєток за містом, — лагідно, але цілком серйозно промовила свекруха, неквапливо помішуючи чай у своєму улюбленому горнятку. Соломія завмерла на порозі кухні. Вона щойно повернулася з роботи, відчувала неймовірну втому … Читати далі

— Ти чуєш, що говориш? Ти хочеш, щоб я продала квартиру тільки для того, щоб догодити твоїй родині? — Віка стояла посеред кухні, невисока, тендітна, з недбало зібраним у пучок русявим волоссям. У її карих очах читалося здивування. Олег, високий темноволосий чоловік років тридцяти, виглядав незвично розгубленим. У робочому одязі — штанах і картатій сорочці, … Читати далі

Наш присадибний сад, який протягом останніх років був для мене чи не єдиною віддушиною, сьогодні виглядав як поле бою, де замість бойових дій — виснажлива праця під палючим сонцем. Я стояла, спершись на держак сапи, і відчувала, як спина ледь тримає тіло. Піт струмками стікав під косинку, а долоні, незважаючи на цупкі рукавички, вже давно … Читати далі