Романович — У нас, здається, колишня дружина стала коханкою, а колишня коханка тепер захищає законний шлюб. Коли ми переїхали в нову квартиру, я найбільше раділа кухні. Після орендованої кімнатки, де холодильник заважав відчиняти двері, тут можна було навіть танцювати. Щоправда, перші тижні я переважно переступала через коробки й шукала то чайник, то дитячі колготки. З Олею … Читати далі
— Тітонько! Якщо ви привезли це нам лише тому, що шкода викинути чуже, то краще заберіть назад, — тихо сказала Марина й відсунула від себе паперовий згорток. — Оце так, — сплеснула руками тітка Віра. — Невдячна яка. Колись за таку допомогу руки цілували, а тепер молодим подавай тільки нове та з магазину. У вітальні … Читати далі
Чоловік оголосив, що йде до молодої. Реакції свекрухи я не чекала Суботня вечеря добігала кінця. Юра відклав виделку, промокнув губи серветкою й подивився на мене так, ніби я була не дружиною, з якою він прожив п’ятнадцять років, а субпідрядником, що зірвав терміни на будівельному об’єкті. — Машо, нам треба поговорити, — мовив він. Голос був … Читати далі
— Ти взагалі колись збираєшся думати про власних дітей чи тобі й далі зручніше вдавати, що нічого навколо не відбувається? — голос Марини розітнув тишу маленької кухні, мов лезо. Вона стояла в дверях, рівна й напружена, наче натягнута струна. Дихала часто, а в очах горів такий образливий вогонь, якого Людмила Іванівна не бачила вже багато … Читати далі
Син привіз мене в будинок для людей похилого віку. Він не знав, що його власник — мій колишній учень — Мамо, ти тільки не хвилюйся. Тут тобі буде краще, ніж у твоїй квартирі. Подивися, які умови! Окрема кімната, харчування, догляд, лікар поруч. Ти ж сама скаржилася, що тобі важко. Віктор стояв посеред просторого холу й … Читати далі
— Слухай, Олено, ти що, в цьому халаті гостей зустрічаєш? Ми з Ігорем через увесь обласний центр їхали, а вона в якусь ганчірку загорнулася! — Людмила вплинула в передпокій прямо в чоботях. Її довге пальто кольору молока зачепилося за гачок, і Оленине осіннє пальто зісковзнуло на підлогу, залишившись лежати біля входу. — Це сукня, Людо. … Читати далі
Грудневий ранок видався тихим і сірим, як стара ряднина. У хаті Миколи Івановича пахло свіжим тістом і димом з пічки, а на лавці біля вікна сушилися дитячі пелюшки. Оксана вже третій тиждень не могла заснути без тривоги: у селі казали, що стара шкапа Горобець ледве дотягне до весни, а свекруха щовечора лічила копійки в хустинці, … Читати далі
— Не було в нас ніякої святої любові, дитино, — зненацька промовив дід, відсуваючи святкову тарілку. — Я її просто зрадив. Зібрав торбу та й пішов собі геть. У кімнаті відразу стало так тихо, що було чути, як на стіні цокає годинник. Молода журналістка з районної газети так і завмерла з увімкненим диктофоном у руці. … Читати далі
«Я пустила сестру пожити на місяць. Через рік вона заявила, що це я маю шукати собі інше житло» — Галю, ну куди я піду? Ти ж не виженеш рідну сестру на вулицю? Людмила стояла посеред кухні з двома валізами й пакетом посуду, з таким ображеним виглядом, ніби це не вона просилася в гості, а Галина … Читати далі
Баба Парасковія пішла з життя тихо, у середу вранці, коли за вікном ще лежав туман, а в курнику вже сердито квоктали кури, які чекали на зерно. Поховали її в суботу на сільському цвинтарі біля чоловіка. А в неділю по обіді в хаті, де ще пахло воском і сушеною м’ятою, за довгим дубовим столом зібралися троє … Читати далі