Романович

Осінній туман важким полотном осідав на вологий бетон, яким колись власноруч вимостив широке подвір’я Ярослав. Сімнадцять років життя минули швидко, розчинившись у чужих стінах, наче ранкова імла над старим садом. Чоловік стояв посеред просторої кімнати з двома великими валізами, у яких вмістилися тільки робочий одяг, столярний інструмент і кілька особистих дрібниць. Напроти нього стояла Оксана, … Читати далі

Глібу, синові Віри, нещодавно виповнилося тридцять чотири. Він володів вантажним фургоном, сам сидів за кермом і розвозив замовлення. Приходячи додому, він мовчки роззувався, акуратно ставив черевики біля порога. Потім довго мив руки господарським милом у ванній, і лише тоді сідав за стіл. Порядок цей ніколи не змінювався. Гліб майже завжди мовчав. Поки інші сини дзвонили … Читати далі

— Твій чоловік не розмовляє зі мною, — поскаржилася мама дочці. — Льоню, знову мама телефонувала, просила допомогти, — зітхнувши, сказала Варя своєму чоловікові. — Що цього разу їй знадобилося? — з роздратуванням запитав чоловік. — Хоче з’їздити на дачу, відвезти розсаду, і щоб ти їй з татом допоміг її перенести, щоб посадити, — сказала … Читати далі

— Відчиняй ворота, Ольго, ми до вас на все літо, зустрічай ораву! Ольга ледь не впустила сапку просто на кущ молодої полуниці. Вона повільно підвелася, тримаючись за поперек, який нив ще з самого ранку, і спробувала розгледіти непроханих гостей крізь пилюку сільської дороги. Біля хвіртки стояла її двоюрідна сестра Галина. Велична, у яскравому літньому сарафані … Читати далі

У шістдесят п’ять років тиша в просторій чотирикімнатній квартирі набуває особливої густини. Вона не просто висить у повітрі, вона осідає на полірованих меблях, заповнює шафи з ідеально випрасуваними костюмами і тисне на барабанні перетинки так сильно, що часом хочеться включити воду на кухні лише заради того, щоб почути хоч якийсь рух. Богдан Андрійович сидів у … Читати далі

— У моєї мами знову проблеми, — поскаржився Лев дружині. — Що цього разу в неї сталося? — похмуро спитала Ліда. — Холодильник зламався! — сказав чоловік. — Та й як йому не зламатися? Йому вже багато років, давно час йому зламатися. — Мама мені все скаржилася, як вона тепер житиме без холодильника. Адже в … Читати далі

Оксана не збиралася йти від чоловіка. Вона взагалі припинила планувати щось далі наступного годування. Син був неспокійним, – багато плакав, мало спав. Вона намагалася заколисувати його, – марно. У малюка різалися зубки, текла слина, періодично піднімалася температура. Оксана вже не пам’ятала, що таке спати більше двох годин поспіль. Вчора ввечері, коли Олег пішов на кухню … Читати далі

— Ти ж знала, за кого йдеш. Молодший син завжди залишається біля батьків, а його жінка тримає всю хату. Так споконвіку ведеться, — спокійно сказала свекруха, ставлячи на стіл величезну каструлю. Мар’яна завмерла біля порога кухні, міцніше перехопивши теку з робочими документами. Годинник показував шосту ранку. На подвір’ї вже торохкотіли металеві відра, десь у хліві … Читати далі

— Галю, ну ти ж не будеш рахувати кожну копійку, коли в мами шістдесятиріччя? Це ж ювілей, раз на все життя буває! — зовиця Оксана навіть не глянула на полицю з цінами, кидаючи у наш візок уже четверту скляну баночку з червоною ікрою. То була найдорожча ікра, відбірні зернятка, що світилися через скло, а ціна … Читати далі

— Доки я рахую копійки на хліб і дитину, ти сховав гроші і спокійно дивишся мені в очі? Марина стояла посеред затишної кімнати, тримаючи в тремтячих руках важкий пакунок. Пил осідав на її долонях, а пальці намацували тугі пачки купюр. Все сталося цілком випадково. Звичайний суботній ранок, коли в хаті пахло свіжою випічкою, а за … Читати далі