Романович Галина приїхала до села в п’ятницю надвечір, коли сонце вже лягало на гори, а в повітрі пахло димом від чужих грубок. Вона не була вдома з похорону батька, рівно сорок днів. Тоді сестра сказала їй по телефону, що все потрібно зробити тихо, без зайвих людей, і Галина послухалась, бо не мала сил сперечатися. Тепер вона … Читати далі
— Заробітки — це ще не все, чоловіче! Ти й справді думав, що я до пенсії сидітиму в Україні та чекатиму на тебе, поки ти в Польщі свої злоті складаєш?! — голос Марини в слухавці сухо тріщав, і від того в Олега звично починало пульсувати в скронях. — Ти вже п’ять років сидиш у своїй … Читати далі
– Тільки він не повинен здогадатися, що гроші мої, – сказала Марина й поклала конверт між двома горщиками з фікусами. Ольга перестала підрізати стебла. – Маринко, я квітами займаюся. У сімейні справи не лізу. – А я й не прошу. Тобі підставки потрібні? – Потрібні. – От і замовляй. Ольга глянула спершу на конверт, а … Читати далі
— Ти хоч на власному весіллі поводься як чоловік, — прошепотіла Люба, не здогадуючись, що наречений Микола утне далі. Вона стояла поруч із ним біля довгого столу, усміхалася гостям так, що боліли щоки, і стискала його лікоть міцніше, ніж стискають лікоть коханої людини. — А що я зробив? — так само пошепки спитав Микола. — … Читати далі
— Мамо, ви часом не збожеволіли на старість? Віддайте той пакунок сюди! Ви ж таких грошей ніколи в руках не тримали, ще й спустите все на дурниці! — Руки від столу прибери, — спокійно мовила Марія Павлівна й навіть бровою не повела. — Ти їх сюди не клав, то й забирати не тобі. — Та … Читати далі
Почалося все у травні, коли сусідка Тамара за один тиждень обгородила свій двір високим залізним парканом. Раніше між їхніми обійстями була лише стара сітка, обплетена квасолею, і Віра звикла розмовляти з Тамарою через неї щоранку. Тепер замість сітки стояла глуха сіра стіна. — Ти що наробила, — Віра стояла біля хвіртки з порожнім відром у … Читати далі
— Тільки не кажи, що ти свою маму сюди поселиш! Це моя квартира, — різко кинув Олексій, і його голос порушив недільну тишу на кухні. Ірина здригнулася, ледь не випустивши чашку з рук, і різко повернулася до чоловіка. На її обличчі одразу проступив вираз оборони, який швидко змінився м’яким, але впертим докором. — Не починай … Читати далі
Бабуся з Італії надсилала онучці гроші на квартиру, а мати витратила їх на розкішний ремонт у своїй квартирі. Та вона не знала, кому зрештою дістанеться відремонтоване житло… — Ти хоч розумієш, що я більше не збираюся жити на валізах? Мені тридцять років, у мене дитина, а я досі орендую чужі квартири! Оксана стояла посеред маленької … Читати далі
— Синочку! Ти виганяєш матір із дому? Ти зараз це серйозно? — голос Ганни тремтів, але вона намагалася триматися рівно, ніби вони обговорювали завтрашню погоду. — Ти хочеш, щоб я жила у старому будинку моєї сестри? Узимку, в холодній хаті без нормального опалення? — Мам, ну не перебільшуй, гаразд? — Олексій, її єдиний син, різко … Читати далі
Прийомних батьків Соня побачила у лютому, коли вийшла до них, не відводячи погляду від підлоги, у пальті на виріст, застебнутому не на той ґудзик. Олена присіла, взяла дівчинку за руку, і та нарешті підняла очі. У них не було ні радості, ні страху — лише щось схоже на: знову обдурять. — Ну що, їдемо додому? … Читати далі