Романович

Ми ледь зводимо кінці з кінцями. Я вчора намагалася розподілити кошти на комунальні послуги — і нам знову не вистачає. А завтра треба заносити оплату за садок для нашої Софійки. Їхня чотирирічна донечка якраз спала в дитячій кімнаті. Батьки завжди намагалися не порушувати тему фінансів при дитині, але малеча все одно тонко відчувала загальну тривогу в домі. — Я все розумію, — стомлено мовив чоловік. — Але Юля — моя єдина сестра. Вона опинилася в скруті. — Я поважаю твоє ставлення до родини, — голос Віки затремтів. — Але ми — твоя власна сім’я. Наша донька — твоя рідна дитина. Чому інтереси Юлі завжди стоять на першому місці, навіть коли наша дитина залишається без найнеобхіднішого? Тарас почав міряти кроками кухню. Ця розмова виникала вже не вперше. Вони поверталися до неї щомісяця, і щоразу все закінчувалося взаємними образами й важким мовчанням. — Вона нещодавно пережила розрив, — наполягав він. — Їй треба стати на ноги. Це тимчасово. — Тимчасово? — Віка підвелася. — Тарас, минуло вже півтора року. Півтора року ти практично повністю її утримуєш. А вона навіть не намагається знайти бодай якийсь підробіток

Автор

— Якщо тобі шкода грошей для моєї рідної сестри, то, може, наш шлюб був помилкою? — зопалу вигукнув чоловік, навіть не замислюючись, як глибоко ці слова ранять. Тарас стояв посеред кухні, тримаючи в руках гаманець, у якому залишилося всього кілька купюр. До зарплати жити ще цілий тиждень, а в кишені — лише на хліб та … Читати далі

— Особисті почуття та весільні плани — це чудово, і я щиро рада, що наші стосунки нарешті стали чесними. Але бізнес завжди залишається бізнесом. Оскільки ми всі троє пов’язані спільними робочими проектами, нам доведеться проговорити максимально жорсткі фінансові умови, на яких компанія працюватиме далі. Тут кожна помилка коштуватиме вам обом кар’єри.

Автор

— Особисті почуття та весільні плани — це чудово, і я щиро рада, що наші стосунки нарешті стали чесними. Але бізнес завжди залишається бізнесом. Оскільки ми всі троє пов’язані спільними робочими проектами, нам доведеться проговорити максимально жорсткі фінансові умови, на яких компанія працюватиме далі. Тут кожна помилка коштуватиме вам обом кар’єри. Сонце м’яко освітлювало кабінет … Читати далі

Підписуй відмову від усього! — усміхнулася свекруха. Вона не знала, що батько нареченої перевів активи їхнього бізнесу на свої рахунки

Автор

Підписуй відмову від усього! — усміхнулася свекруха. Вона не знала, що батько нареченої перевів активи їхнього бізнесу на свої рахунки Жорстка спинка антикварного стільця неприємно давила на спину. За панорамними вікнами заміського будинку Пилипенків одноманітно шумів осіння злива, розмиваючи контури дерев у саду. У просторій їдальні виразно пахло запеченою рибою й важким шлейфом пудрових парфумів … Читати далі

— Не забудь забрати свій светр у коханки, похолодання обіцяють. — Нагадала Ольга чоловікові, та він не знав, що приготувала йому дружина.

Автор

— Не забудь забрати свій светр у коханки, похолодання обіцяють. — Нагадала Ольга чоловікові, та він не знав, що приготувала йому дружина. Ольга розклала на столі тарілки, розставила склянки й дістала з духовки запечену курку. Ігор сидів навпроти, втупившись у телефон, і кожні десять секунд перевертав його екраном донизу. Ольга помітила це, але нічого не … Читати далі

Після скромного весілля молодята на кілька місяців абсолютно зникли з нашого поля зору. Ми думали, що вони поїхали шукати щастя у велике місто, де легше знайти заробіток без досвіду роботи та спеціальної освіти. Я щиро сподівалася, що відповідальність за майбутню дитину нарешті змусить мого брата змінити своє ставлення до життя, прокинутися від дитячих ілюзій і стати справжнім чоловіком для своєї молодої дружини. Аж раптом, коли осінні дні почали ставати прохолодними й сірими, посеред тижня на нашому порозі з’явився Роман. Він стояв усміхнений, тримаючи в руках великі валізи, а поруч тулилася Світлана. Вона була вже на останніх місяцях вагітності, загорнута в завелике для неї пальто, яке ледь застібалося на животику. — А ми тепер тут житимемо, зустрічай гостей! — весело вигукнув мій молодший брат, впевнено заходячи до коридору разом із важкими сумками, ніби це був його власний дім, де на нього чекали роками. Я від такої несподіванки навіть не знала, що відповісти

Автор

— А ми тепер тут житимемо, зустрічай гостей! — весело вигукнув мій молодший брат Роман, впевнено заходячи до нашого коридору разом із важкими сумками, які він без церемоній кинув просто на чистий килимок біля дверей. Я застигла на місці, тримаючи в руках тарілку з гарячими пирогами, аромат яких щойно наповнював усю оселю затишком. У голові … Читати далі

Давай чесно. Усі ці борщі, голубці, пиріжки… Це ж просто звичка. Побутова рутина, розумієш? До цього звикаєш так швидко, що перестаєш звертати увагу. Це як нові меблі в кімнаті — перші три дні милуєшся, а потім просто обходиш стороною і не помічаєш. Куди воно дінеться? Це її обов’язок, їй самій це в задоволення. Яна завмерла. Рука із зеленню зависла над парою, що піднімалася від каструлі. Відчуття теплого затишку, яке ще мить тому зігрівало її зсередини, миттєво випарувалося. — Точно кажеш, — підхопив Дмитро, інший товариш, який сидів поруч. — Головне, що це вигідно. Зараз у закладах такі ціни, що за один вечір можна залишити половину місячного заробітку. А тут — домашнє, свіже і практично безкоштовно для твого гаманця. Та й ми, чоловіки, не дуже перебірливі. Нам аби просто смачно поїсти після важкого дня. Головне — щоб ситно було, а решта то таке, деталі. Наталка, дружина Дмитра, яка теж була серед гостей, спробувала заперечити: — Хлопці, ви що таке кажете? Це ж величезна праця. Прийти після зміни, стояти біля плити, вигадувати щось щодня. Ви хоч уявляєте, скільки часу на це йде? — Ой, Наталко, не починай, — відмахнувся Тарас. — Яка там праця? Зараз усе техніка робить. Мультиварки, блендери, духові шафи. Закинув усе разом — воно й вариться. Жінки самі собі вигадують складнощі, щоб потім вимагати більше уваги

Автор

Яна стояла біля кухонної стільниці, тримаючи в руках глиняну миску з очищеним часником. У сусідній кімнаті лунав дружній сміх, дзвеніли склянки, а тут, на кухні, панувала особлива атмосфера творення. Вона саме збиралася розтерти цей часник із сіллю та духмяними травами, щоб додати у свіжоспечені пампушки. Справжній, насичений борщ на свинячих реберцях уже майже упрів на … Читати далі

— Якщо ти в мене такий невиправний практик і зовсім не вмієш розгадувати очевидні жіночі підказки, мені доведеться взяти цю ситуацію в свої руки. Одружишся на мені, коханий?

Автор

— Якщо ти в мене такий невиправний практик і зовсім не вмієш розгадувати очевидні жіночі підказки, мені доведеться взяти цю ситуацію в свої руки. Одружишся на мені, коханий? Червневий вечір повільно згасав, залишаючи на обрії ніжні рожево-золотаві смуги. Повітря було наскрізь просякнуте ароматами квітучої липи, свіжоскошеної трави та солодкого святкового торта. Ми з дівчатами стояли … Читати далі

Ти диви, які люди! Невже ти нарешті перестала доношувати старі речі за старшою сестрою? — пролунав дзвінкий і до болю знайомий жіночий голос. Соломія повільно обернулася. Вона просто прийшла до великого торгового центру випити кави та трохи перепочити після довгого робочого тижня. Але доля вирішила підкинути їй несподівану зустріч. Перед нею стояла Каріна. Та сама дівчина зі школи, яка колись робила кожен її день випробуванням на міцність. — Доброго дня. Не сподівалася тебе тут побачити, — спокійно і з гідністю відповіла Соломія. Каріна примружила очі, розглядаючи її з ніг до голови. В її погляді читалася суміш здивування і якоїсь прихованої заздрості. — Змінилася ти, Солю. Речі нові, виглядаєш доглянуто. Певно, справи йдуть добре? Модна така стала, зовсім не схожа на ту сіру мишку з останньої парти, — з легкою насмішкою промовила колишня однокласниця. Соломія ледь помітно усміхнулася. Їй зовсім не хотілося виправдовуватися чи щось доводити цій жінці

Автор

— Ти диви, які люди! Невже ти нарешті перестала доношувати старі речі за старшою сестрою? — пролунав дзвінкий і до болю знайомий жіночий голос. Соломія повільно обернулася. Вона просто прийшла до великого торгового центру випити кави та трохи перепочити після довгого робочого тижня. Але доля вирішила підкинути їй несподівану зустріч. Перед нею стояла Каріна. Та … Читати далі

– Ти мене отруїти вирішила? – Не отруїти, а вилікувати, – поправила Зінаїда. – Ти ж сам казав – товариський. А касторка, Гришо, вона товариськість утихомирює. Бо коли в людини живіт крутить, то йому не до ромашок. Йому до вбиральні

Автор

Зінаїда була бабою не злою, але злопам’ятною. Образи вона не збирала – вона їх складала. Як картоплю у льох: акуратно, за сортами, із запасом на зиму. І коли льох наповнювався – Зінаїда вживала заходів. Чоловік її Григорій, був трактористом. Мужик видний: плечистий, вуса – що в Коцюбинського, руки – хоч цвяхи забивай. Трактор свій він … Читати далі

— Ви чомусь вирішили, Тамаро Петрівно, що раз я зараз не ходжу в офіс, то стала безпорадною й нікуди не подінуся від вашого дорослого сина, якому “просто хронічно не щастить”. Мої батьки дійсно мене люблять і завжди підтримають, але забезпечувати чоловіка, який за рік не спромігся знайти навіть звичайну роботу, вони не будуть. Цей курорт за чужий рахунок офіційно зачинено.

Автор

— Ви чомусь вирішили, Тамаро Петрівно, що раз я зараз не ходжу в офіс, то стала безпорадною й нікуди не подінуся від вашого дорослого сина, якому “просто хронічно не щастить”. Мої батьки дійсно мене люблять і завжди підтримають, але забезпечувати чоловіка, який за рік не спромігся знайти навіть звичайну роботу, вони не будуть. Цей курорт … Читати далі