Романович

— Ти рідній людині рахунок виставиш, чи в тебе совість хоч трохи є? — голос свекрухи в слухавці тремтів від обурення. Надія навіть не здивувалася. Вона тримала телефон трохи далі від вуха і спокійно дивилася у вікно на дитячий майданчик. — Нічого я вам не виставляю, Галино Василівно, — тихо мовила молода жінка. — Я … Читати далі

Марина застигла біля під’їзду з двома пакетами продуктів, дивлячись на знайомий силует у вікні третього поверху. Широка спина у бежевій кофті, характерний нахил голови. Серце гупнуло вниз, наче хтось висмикнув з-під ніг килимок. Свекруха. Знову. Вона підіймалася сходами повільно, немов на ешафот. Ноги гуділи після дев’ятигодинної зміни у відділі продажів, у голові стукало від голосу … Читати далі

У двадцять чотири роки Олена вже добре знала, як розбиваються ілюзії. Її перший шлюб розсипався швидко, але не залишив по собі руїн. У неї залишилися власна простора трикімнатна квартира, налагоджена справа у сфері консалтингу, стабільний дохід і пʼятирічна донька Дарина, заради якої жінка працювала без спочинку. Вона почувалася сильною, самодостатньою і була переконана, що повністю … Читати далі

Я лежала на старому ліжку з дерев’яними бильцями, у кімнаті, де колись минуло моє дитинство. Крізь прочинену кватирку пахло вогкою травою і м’ятою, а з кухні долинав тихий, глухий голос мами. Вона говорила зі своєю давньою кумою Стефою. Вони завжди зідзвонювалися тоді, коли село засинало і на телефонній лінії наставала тиша. — Приїхала ввечері, — … Читати далі

Марія повернулася додому пізно ввечері, скинула туфлі біля порога і пройшла на кухню. День видався важким — переговори затягнулися, клієнти міняли умови в останній момент, а начальство вимагало звіти на завтрашній ранок. Олексій сидів за столом, уткнувшись у телефон, навіть не підняв голови. — Привіт, — кинула Маша, відкриваючи холодильник. — Угу, — пробурмотів чоловік, … Читати далі

Чотири дні відпустки чоловік ходив до спортзалу: я випадково побачила, куди він ходив насправді Я розклала на ліжку три купальники й ніяк не могла вирішити. Світлий набрид, синій ще не просох після вчорашнього басейну, зелений чомусь тиснув у боці. За вікном шуміло море, кондиціонер гудів, Віктор допивав чай і поглядав на годинник. – Ти надовго? … Читати далі

У приймальні нотаріуса пахло старим гербовим папером, дешевим розчинним чаєм і тим специфічним, липким холодком, який зазвичай виникає в місцях, де ділять майно небіжчиків. Кондиціонер над вхідними дверима монотонно деренчав, ганяючи по колу сухе, виснажене київське повітря. Я сидів на дерматиновому дивані, упершись ліктями в коліна, і дивився на свої черевики. Носки були вкриті тонким … Читати далі

Сестра попросила відвезти її сім’ю на поїзд о четвертій ранку: а потім я почув прохання, після якого сказав: ні Я навіть не відразу второпав, що будильник дзеленчить. Телефон вібрував на тумбочці, стрибав по деревині, як жук, а я лежав і дивився в стелю, намагаючись зрозуміти – сьогодні вихідний чи ні. Потім дійшло: четверта ранку, вівторок, … Читати далі

— Мій справжній тато повертається, у суботу приїде на обід, — сказала Мар’яна і так дзвінко поставила чашку, що блюдце під нею жалібно брязнуло. За столом якраз допивали чай із суничним варенням. Малий Олесь перестав гойдати ногою, випустив із пальців ложку і здивовано закліпав. — Як це — справжній? У нас же дідусь Степан є. … Читати далі

— Ви подарували сестрі одну квартиру, яку вона прогайнувала, а тепер переписуєте ще одну? — Ми вирішили оформити квартиру на Свєту. Так буде правильно, — спокійно сказав батько. Марина завмерла з чашкою в руках. Чай був ще гарячим, але вона цього вже не відчувала. — Ту саму квартиру, у якій ви живете? — Так. Усе … Читати далі