Романович

— Тільки спробуй ще раз привезти до нас своїх племінників, Сашко! Мені тут ці спиногризи даром не здалися, а мені ще доводиться за ними стежити й прибирати тут, тому що ти хочеш відпочити після роботи! Досить! Марина промовила це, не підвищуючи голосу. Вона стояла посеред вітальні, ідеально вичищеної, що пахла лимонним засобом для меблів і … Читати далі

Стара трикімнатна квартира на четвертому поверсі панельного будинку зустрічала Тимофія запахом сушеної м’яти, старих книг та свіжоспечених оладок. Для двадцятирічного студента-другокурсника юридичного факультету орендована кімната в ній стала справжнім порятунком. Плата була майже символічна, в тиші можна спокійно готуватися до сесій, а господиня, сімдесятдворічна Ганна Семенівна, ставилася до нього з материнською теплотою. – Тимошо, заходь, … Читати далі

— До речі, я ж тобі не сказав. Мої наступного тижня приїжджають. Десь на тиждень. Слова впали в кухонний простір, як важке, брудне каміння в чистий струмок. Ірина завмерла, її рука з пакетом молока застигла на півдорозі до холодильника. Хрускіт паперового пакета на стільниці, звук її розміреного дихання — усе обірвалося. На кухні запанувала напружена, … Читати далі

– Я тобі рідною мовою говорю, Денисе, вона не могла піти сама! Марина зупинилася посеред тротуару та обвела поглядом рівні ряди огорож котеджного селища. Вітер тріпав краї її плаща, закидаючи за комір дрібний водяний пил. – Давай об’єктивно, – Денис зупинився за два кроки попереду, засунувши руки в кишені ідеальної темно-синьої куртки. – Це ж … Читати далі

— Ви думали, ми пустимо вашого сина у прийми до голоти без кола й двора, щоб він потім усе життя за чужий куток кланявся? Саме з цих слів свекруха розпочала чергову розмову, ледь переступивши поріг. Свекруха, Надія Григорівна, стояла посеред передпокою і тримала сумочку так міцно, ніби захищала її від нападу. Вона була впевнена: сьогодні … Читати далі

Старі пружини дивана тихо рипіли щоразу, коли Орест перевертався з боку на бік. Кімната в орендованій однокімнатній квартирі потопала в сірих вечірніх сутінках. На столі біля вікна темніла порожня чашка з-під розчинної кави, а поруч лежала зім’ята упаковка від крекерів. Це був лише восьмий день його нового, незалежного життя після двох десятиліть у шлюбі. Усе … Читати далі

Я повернулася з прощання надвечір. Зняла туфлі, які натерли до мозолів, пройшла до вітальні і без сил опустилася на диван. У хаті пахло старими ліками, які я не встигла викинути. І мені раптом здалося, що ось-ось із дальньої кімнати долине сухе батьківське покашлювання… У двері подзвонили. На ґанку стояв незнайомий мені чоловік. Він мружився від … Читати далі

Темно-синій седан тихо зупинився біля під’їзду типової панельної багатоповерхівки. Сергій заглушив двигун, але руки з керма не прибрав. Він повільно провів долонею по гладкій шкірі, вдихаючи запах сухого ароматизатора та чужого, ледь вловимого одеколону, який поступово вивітрювався. Це була та сама марка, про яку він мріяв щонайменше чотири роки. Колега з відділу логістики нарешті погодився … Читати далі

Ранок у будинку Надії Петрівни завжди починався однаково. Жінка виходила на ґанок, оглядала свій чималий город, поправляла хустку на сивіючому волоссі та приймалася за нескінченну хатню роботу. Для неї світ чітко ділився на дві частини. З одного боку була молодша донька Світлана зі своїми синами, з іншого — старший син Михайло та його сім’я. Чому … Читати далі

— Тетяно, цю платіжку за воду сплатиш ти, бо це через твою забудькуватість мені нарахували за нормативами! Свекруха, Галина Петрівна, стояла посеред моєї кухні й дивилася на мене так упевнено, ніби вимагала повернення давнього боргу. Вона поклала зім’ятий папірець прямо на кухонний стіл, притиснула його долонею і чекала, коли я почну виправдовуватися. У платіжці чорним … Читати далі