Романович

Коли пішов з життя мій чоловік Олексій, мені було сорок дев’ять років. Це сталося через тяжку хворобу, з якою він боровся вже дуже давно. Після того, як втратила його, я залишилася одна. Наша дочка Аліна була вже дорослою і мала свою сім’ю. Жила вона з родиною в іншому місті та приїжджала до мене у гості … Читати далі

Проте, його батьки були категорично проти мене, адже я не знала, як себе з ними вести, а свекруха такі вистави влаштовувала щодо того, що я брала щось без дозволу. Я думала, що Богдан стане на мій захист, але хлопець насолоджувався тим, як його батьки до мене ставляться і тоді я вперше зрозуміла, що він вибрав … Читати далі

Моє розлучення не було таким важким. Чоловік пішов до дівчини вдвічі молодшій за мене. Мені було 44 роки, а їй лише 22. Але перед розлученням він так витріпав мені нерви, що ніякого жалю я не відчувала. Я сама залишилася жити у квартирі. Колишній намагався відібрати половину, але був змушений задовольнитися дачею. Жила я добре. Ніхто … Читати далі

Ми з братом не спілкувалися майже чотири роки. Вітя вчинив зі мною дуже негарно, а найприкріше, що він порушив обіцянку, яку дав мамі перед смертю. І ось нещодавно брат зателефонував із проханням про допомогу. Мої батьки мали будинок на краю міста з великою ділянкою землі. Вистачило місця, щоб ще й братові збудувати на садибі будинок. … Читати далі

Я готувати не любила і не люблю, вважаю, що кожен здатен собі приготувати яєчню чи бутерброд, головне на той бутерброд заробити. І ось я заробляю і навіть більше, ніж мій чоловік, але від того не стаю кращою в очах свекрухи. Якось ми запросили її до нас на святкування дня народження доньки. Справа в тому, що … Читати далі

– Свахо, ми з чоловіком вже були у Вас на городі, все прибрали, так що з понеділка беремся до роботи, – зателефонувала мені сваха в Грецію. Я кажу, мовляв, чекайте, ще лише сніг зійшов, а вони наполягають, що якраз пора починати. Свати у мене такі прекрасні люди, що словами не передати, мені з ними дуже … Читати далі

Мій запізнілий чоловік… Вперше вийшла заміж у п’ятдесят п’ять… Минуло вже п’ять років з того дня, як ми справили весілля. Зараз мені шістдесят, а чоловікові – шістдесят п’ять. У цьому немає нічого дивного – нині трапляється всяке. Але неймовірне інше – це мій перший шлюб. І для нього – також. І уявіть собі, заміж я … Читати далі

— Як це — продати?! — розгублено вигукнула Софія Андрiiвна, дивлячись на сина. — А мені де жити? У пiд’їздi? На вокзалi? Чи ти вирiшив мене в будинок для людей похилого вiку здати? — Мамо, навiщо ти знову починаєш…— зiтхнув Костянтин. — Чи ти хочеш менi коробку вiд пральної машини запропонувати? — вже з пiдвищеним … Читати далі

Коли мама сказала, що вона зійдеться з давнім знайомим, то я не була проти, адже жила в іншому місті, у мене вже діти, робота, загалом своє життя. Їздити до мами мені вже важко, бо щодень є якісь нові клопоти і вихідні для мене, то шанс бодай щось зробити вдома, щоб серед тижня було легше: походи … Читати далі

Із aрмії син повернувся не з порожніми руками, а з дитиною. Зазвичай таке буває з дівчатами, а тут — хлопець приїхав із немовлям. Служив Матвій у Столиці, вдома його чекала дівчина, на присягу приїжджала. Та спокусився він, зв’язався з місцевою молоденькою. Вона народила, хотіла відмовитись від дитини. Батьки могли б примусити Матвія одружитися, але він … Читати далі