Романович

Світлий, просторий хол пологового відділення був переповнений. Атмосфера навколо була сповнена радості, змішаної з легкою нервозністю. Навколо сновигали щасливі родичі: збуджені чоловіки з величезними букетами квітів, новоспечені бабусі та дідусі, а також численні знайомі та друзі. Загальний шум голосів постійно переривався заразливим сміхом. Усі, затамувавши подих, очікували зустрічі з новими членами своїх родин. — А … Читати далі

Я хочу попросити вибачення у своєї подружки, яку не бачила 12 років і яку я дуже сильно образила. Я не знаю, де вона зараз, як склалася її доля, але як би не було, перший ніж у спину всадила їй я. Звичайно, ніж – це барвистий опис тієї підлості, яку я вчинила по відношенню до неї. … Читати далі

Коли з самого ранку з понеділка до мого подвір’я стали з’їжджатися машини з будівельними матеріалами, я навіть не відразу зрозуміла, що відбувається. Першою моєю реакцією був страх, я злякалася, що донька моя таки вирішила продати мій будинок. Мені 70 років, останні кілька років, як чоловік у засвіти пішов, я сама живу в своїй хаті в … Читати далі

Чи доводилося вам чути: “Прости – і тобі самому стане легше”? Тільки от говорити – це одне, а зробити – це зовсім інше. І для багатьох людей це занадто складно. Ця історія про жінку, яка завжди дуже погано себе почувала. Вона ходила до багатьох лікарів, але ніхто не міг їй допомогти, бо видимих причин такого … Читати далі

Ставлення сватів до мене і донки змінилась одразу, як тільки я на заробітки поїхала. Все частіше мені донька телефонувала і все більше просила. Я вже не витримала і прямо запитала, а чого вона до чоловіка свого не йде з тими проханнями. Тут і відкрилась прикра правда. Не знаю, як тепер мені і бути, адже від … Читати далі

Ніна поспішала додому. На годиннику вже майже десята вечора, і їй нестерпно хотілося скоріше дістатися до квартири, повечеряти та завалитися в ліжко. День видався виснажливим. Чоловік уже вдома, вечеря готова, син нагодований. Ніна працювала в невеличкій перукарні, і сьогодні чергувала. Після закриття прибрала робоче місце, увімкнула сигналізацію, зачинила двері — ось і затрималася. Шлях до … Читати далі

Дідусь Андрій Петрович вдивлявся у вікно своєї кімнати в будинку для літніх людей. Зовні повільно кружляли сніжинки, м’яко опускаючись на голу землю. Йому було вісімдесят. А вісімдесят — це не просто цифра. Це тягар прожитих років, спогадів, втрат, розчарувань і… болючої зради. Колись він був головним інженером на великому підприємстві. Його поважали, до нього дослухалися. … Читати далі

Я вийшла заміж, тому що залетіла. Мені було двадцять п’ять. Чоловік трохи старший за мене. Наше життя будувалося якось безглуздо. Ми начебто були парою, але водночас обидва не готові до такого повороту подій. І він, і я жили на момент зустрічі з батьками, але, коли настав час появи дитини на світ, ми вирішили все ж … Читати далі

З дитинства мама казала моєму братові Колі, що він має дуже складний характер.– І як ти житимеш серед людей, синку, — зітхала вона і сумно хитала головою. Брат на її слова ніколи не звертав уваги. Проживу, мовляв, якось. Друзів у нього було не багато, а з дівчатами взагалі довго не виходило. Ми навіть думали, що … Читати далі

Я довго ходила колами і все ніяк не могла зважитись набрати сватів. Дивно, ніби ж вони не праві, а совісно чомусь саме мені було. Та справа не про три копійки і не про сто гривень, таки я набрала їх. А вже за годину і донька мені телефонувала вся в сльозах. Мені життя показало і навчило, … Читати далі