Романович 
Січнева завірюха замітала сліди. Таня піднімалася сходами з візочком, ледь втискуючи його у вузький під’їзд. На другому поверсі сусідка Антоніна Петрівна похитала головою: «Знову сама? А твій чоловік де?» Таня лише усміхнулась у відповідь — уже звикла до подібних запитань. Двері відчинилися в порожнечу. Восьмимісячний Мишко солодко спав у візочку, не підозрюючи, що його життя … Читати далі
Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати не хотів. Йому грошей треба багато. Точніше не йому, а його дружині Любі. Люба раптом … Читати далі
– Дачу треба продавати, це не обговорюється, – каже Іван, який був старшим сином в сім’ї. – Та я не проти, але як переконати в цьому батька? – каже молодший брат Олексій. – А що тут переконувати? Відколи мами не стало, тато на дачу їздити перестав, вона вже два роки стоїть і бур’янами заростає, хіба … Читати далі
-Павле, Павле, де ти? — Василина гукнула чоловіка. Надворі вже було шоста ранку. Вчора вони посварилися, i чоловік пішов ночувати на веранду. Там, у літній кухні, стояло ліжко — перероблений старий диван. Зазвичай, у цей час він вже був у дворі, годував курей, козу Машку i приходив снідати. Сьогодні ж було тихо. Двері не рипали, … Читати далі
– Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я навіть не знаю, що вам, свахо, сказати, – бо я змінила і місце роботи, і місце проживання, тому не знаю, чи зможу вас з невісткою поселити. – … Читати далі
— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, – відповіла Галині Сергіївні невістка. — Ну це треба! Не наймалася вона! І кого вона оравою називає? Вас з чоловіком чи що? – обурюється сестра Галини Сергіївни, – … Читати далі
– Оксано, вони приїжджають за дві години! – Голос чоловіка в телефоні звучав схвильовано. – Ти все встигла? – Миколо, я… – Оксана подивилася на доньку, яка нарешті заснула після безсонної ночі й, мало не розплакалася. – Я тільки збиралася у крамницю. Аліса всю ніч плакала, я навіть не присіла. – Ну, як же так! … Читати далі
– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і мама дала добро, щоб свекруха переїжджала до нас. Жити із свекрухою, та ще й в … Читати далі
— Знову твоя мама телефонує, Михайле, — з роздратуванням промовила я. — Вона набирає кожні три години, це вже переходить усі межі! — Вона просто сумує, не бачу в цьому нічого поганого, — відповів чоловік. Прив’язаність свекрухи до єдиного сина я могла зрозуміти, але її постійне втручання у наше життя дратувало мене з першого дня … Читати далі
— Яка ж у тебе внучка, Василю Дмитровичу, чорнява та білозуба.Від кого така? Чи не твоя? — Як же не моя, моя, пане, саме моя… Раз у покоління така з’являється, вже стільки років минуло… Внучка мого сина Аркадія, а мені вже правнучка виходить. — Але ж, Василю Дмитровичу, у вас усі світловолосі… Я ж ваш … Читати далі