Романович 
– Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило в житті, як до тепер, бо Бог тобі дав доброго чоловіка і свекрів, добрих дітей. Тому дякуй Богу і молися Йому. Вітаю! Ні, я й до того чула від неї фрази, як мені все легко в житті дається, але так мене … Читати далі
Варвара Криводанова, зайшовши до сільського магазину, почула краєм вуха розмову жінок: «Дівчата повинні змолоду берегти свою репутацію. Особливо сільські». Вона уповільнила крок, скривила губи і підійшла до вітрини з ковбасами. Жінки, що розмовляли з продавчинею, одразу замовкли і почали розходитися. Іра Циганова, проходячи повз Варвару, зітхнула і з презирством підняла брови. Варвара дочекалася, поки всі підуть, і підійшла … Читати далі
Говорила я своєму Микиті, що одружитися одразу після армії безглуздо. Та куди там, і слухати син мене не став. Кохання, мовляв, на віки. Знаємо ми таке кохання, до першої сварки на побутовому ґрунті. Хлопець після армії, адже він який? Правильно, як собака голодний. Що бачить, на те й кидається. Їсть, їсть, а потім страждає, і … Читати далі
Але, я ж не врахувала, кого він мені в хату привів… Ми з чоловіком не маємо статків, завжди працювали в Україні, я в школі кухаркою, а мій чоловік на машині возив продукти, далі пішов на завод працювати, хліб розвозити. У нас двоє синів і ми змалку їх вчили, що треба працювати самим, бо ніхто їм … Читати далі
Коли мені вперше наснилася моя колишня дружина, я подумав, що збожеволів. Адже в мене було те, чого я так прагнув! Я жив із привабливою молодою коханкою, мені заздрили всі колеги на роботі. І все ж щасливим я себе не відчував… Нещодавно я зустрів Олену — свою колишню дружину. Мені здалося, чи це справді була вона? … Читати далі
Ранок почався звично. Мій чоловік Андрій поспішно збирався на роботу, як завжди забувши обід, який я готувала з особливою ретельністю. Двадцять років шлюбу навчили мене помічати дрібниці: костюм відпрасований, запонки блищать, а обід — так і залишився на кухонному столі. — Лєно, ти не уявляєш, який сьогодні день! — гукнув він, зав’язуючи краватку. — Приїжджають … Читати далі
Січнева завірюха замітала сліди. Таня піднімалася сходами з візочком, ледь втискуючи його у вузький під’їзд. На другому поверсі сусідка Антоніна Петрівна похитала головою: «Знову сама? А твій чоловік де?» Таня лише усміхнулась у відповідь — уже звикла до подібних запитань. Двері відчинилися в порожнечу. Восьмимісячний Мишко солодко спав у візочку, не підозрюючи, що його життя … Читати далі
Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати не хотів. Йому грошей треба багато. Точніше не йому, а його дружині Любі. Люба раптом … Читати далі
– Дачу треба продавати, це не обговорюється, – каже Іван, який був старшим сином в сім’ї. – Та я не проти, але як переконати в цьому батька? – каже молодший брат Олексій. – А що тут переконувати? Відколи мами не стало, тато на дачу їздити перестав, вона вже два роки стоїть і бур’янами заростає, хіба … Читати далі
-Павле, Павле, де ти? — Василина гукнула чоловіка. Надворі вже було шоста ранку. Вчора вони посварилися, i чоловік пішов ночувати на веранду. Там, у літній кухні, стояло ліжко — перероблений старий диван. Зазвичай, у цей час він вже був у дворі, годував курей, козу Машку i приходив снідати. Сьогодні ж було тихо. Двері не рипали, … Читати далі