“– Допоможи сестрі! Ми ж тобі весілля зробили, – гарне, дороге. Тепер твоя черга допомогти сім’ї, – сплатити її весілля! – Зажадала мати Катя гортала старий сімейний альбом і дивилася на фотографії із весілля брата Івана. П’ять років тому батьки влаштували йому розкішну урочистість у найкращому ресторані міста. Сотні гостей, жива музика, знаменитий тамада, прикраси […]
— То вони у Вас усі червиві? — Та ні ж, – злякано відсмикнула руку з яблуком старенька, – дивись, усі ціленькі, це одне попалося, не догледіла. Ну, черв’ячок же їсть, значить, і для людини нешкідливе, кажу ж, не кроплені
— Синку, купи яблучка, свої, домашні, не кроплені. Саме це «не кроплені» і змусило Олександра зупинитися й обернутися. Так говорила завжди його бабуся в далекому дитинстві: не обприскати, а покропити. — Не кроплені, кажете, – підійшов він до прилавка. Старенька з купкою яблук пожвавилася і швидко затараторила: — Не кроплені, не кроплені, зі свого дерева […]
— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся
— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а […]
— Мати, зустрічай дітей, – крикнув майбутній свекор. Із простору будинку випливла повненька жінка у фартусі поверх ошатної кофти. Вона посміхалася, і теж підійшла та міцно обійняла Аліну: — Ну, здрастуй, донечко. Здрастуй, Алінко! Заходьте, що стояти? Стіл уже накрито. Мабуть, традиція в них така – усі обіймаються. Але обійматися зі слабо знайомими людьми не хотілося. Ну, та гаразд. Стіл, що чекав на них, одразу допоміг забути всі невдоволення. Але затиск залишився
Вони сиділи, закутавшись у ковдру з ногами на старенькому диванчику, і пили чай із печивом. У квартирі було прохолодно і на плечах обох накинуті светри. Сьогодні був вихідний. «Ось так би й сидіти все життя поруч із Вітькою» – думала Аліна, тільки так. Удвох і нікого-нікого більше. Вони ще не були одружені, обидва закінчували навчання. […]
Вікторія зареклася, що дітей в їх сімʼї більше не буде, як тільки Євген її не вмовляв. Не дуже й умовляв, звісно, так, говорив іноді, що непогано було б дівчисько, можливо, коли-небудь… Але коли-небудь не наставало, син швидко виріс, Васильович встиг тільки двічі його із садочка забрати, а він уже до школи пішов
Євгену Васильовичу Жарко, зрадила дружина!Через 25 років шлюбу, після срібного весілля, яке вони відзначили в ресторані, за багато накритим столом.Зрадила в ніч урочистостей, присвячених сімейному щастю, вірності та коханню!Просто там, у ресторані, нахабно і нещадно, на очах у всіх, не соромлячись нікого!На урочистості були запрошені рідні, друзі, колеги, і сусіди, всі ті, хто міг захопитися […]
“– Якби не мій син, – прогарчав свекор, – ти б досі у своєму смердючому селищі жила, та коровам хвости крутила! Він тебе з бруду витяг, а ти тут права качаєш!
“– Якби не мій син, – прогарчав свекор, – ти б досі у своєму смердючому селищі жила, та коровам хвости крутила! Він тебе з бруду витяг, а ти тут права качаєш! – Сину, ну поясни мені, ось що ти в ній знайшов? – Голос Тетяни Михайлівни прорізав тишу кухні. – Дівчина з якоїсь глушини, без […]
Ірина була в своєму кабінеті, коли туди забіг її чоловік Андрій. – Як це розуміти? – одразу вигукнув він. – Що? Звільнення? А ти сам не знаєш? – спокійно відповіла дружина. – Ні, – розвів він руками. – І не здогадуєшся? – Ірина підозріло подивилася на Андрія. – Ні, – знову повторив він. – А я тебе звільнила через Василя! Я все знаю. І ще. Речі свої збирай. Я більше не хочу бачити тебе вдома, – раптом сказала вона. – Якого ще Василя? Що знаєш? – Андрій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи
Ірина та Андрій повернулися додому. Вони десять днів відпочивали на морі. Іра ще там зрозуміла, що відпочинок Андрію дається важко. Він весь час заглядав в телефон. Усміхався, писав, а іноді далеко відходив від неї, щоб поговорити. Він засиджувався в телефоні до ночі і потім лягав спати. На ранок Ірина з ним намагалася говорити, але він […]
– Я ж тебе попереджала – куди гроші відніс, туди й вечеряти йди! І снідати, до речі, теж, – заявила дружина і сіла у крісло із в’язанням
– Людо! Ти вдома? – покликав дружину Василь, увійшовши до квартири. – Я на кухні, – відповіла Людмила. Сьогодні вона прийшла додому раніше і зайнялася приготуванням вечері. Василь роздягнувся, вимив руки та зайшов на кухню. – А чому ти не хвалишся? – Запитав він. – Цікаво, а чим це я маю хвалитися? – здивувалася дружина. […]
— Тату, а як же Новий рік без телевізора – несміливо запитав син, але батько не почув, або зробив вигляд, що не чує. Він діловито зібрав свої речі, і по-старому замотав телевізор покривалом, стягнувши його з ліжка. Дружина дивилася невидячими очима слідом, а син розгублено смикав рукав її халата: — Мамо, а як же Новий рік, і канікули без телевізора
— Привіт, Дімо, це тато!— Який тато?— Що значить, який, твій рідний, справжній.— Кравчук чи що?— Він, Андрій Михайлович, власною персоною. Прошу любити і поважати.— А за що любити і поважати? Я тебе не знаю і не пам’ятаю.— То може зустрінемося, посидимо, поговоримо?!— Ніколи, за три дні в мене весілля, одружуся. Немає в мене часу.— […]
Справжне пeкло почалось коли він зрозумів що я можу жити без нього
У Поліни троє дітей, чоловік їх покинув, коли молодшому було пару місяців. Сказав, що втомився від дітей, шуму, від самої Поліни. Тепер у нього інше життя і красива коханка, до якої він йде. Її це дуже вразило. Третьої дитини чоловік слізно просив сам. Перші у них дівчинки, а він хотів сина. Нарoдився син, але виявилося, […]