Романович

«Вона — звичайнісінька нахлібниця, і все. Пристосувалася чудово: готовий дім, чоловік поряд, усе оплачується, живе собі й тішиться», — тихо, але до болю виразно пролунали слова Ганни Миколаївни. Марина саме несла важкі пакети з доставки до кухні, коли раптом почула цю розмову. Двері в гостьову кімнату були прочинені, тож кожне слово вкарбовувалося їй у пам’ять, … Читати далі

— Весілля буває раз у житті, а город твій нікуди не втече? — спитала мама телефоном так буденно, ніби просила позичити дрібку солі. Я саме розбирала робочі папери після виснажливого дня і спершу навіть не зрозуміла, до чого тут узагалі мій город. — Мамо, про що ти? Яке ще весілля? — Та Мар’янове ж, яке … Читати далі

Лариса Миколаївна ледь усміхнулася, розправляючи весільні кошториси на столі, і кинула Олені: «Прописку оформиш потім. Якщо заслужиш». Ці буденні, майже невимушені слова вдарили, мов крижаний душ, за два тижні до весілля. Олена завмерла, ручка ніби прикипіла до пальців, що тримали список гостей. Вона чекала, що зараз говоритимуть про розсадку, час подачі страв чи як довезти … Читати далі

Соломія купила квартиру рік тому. Ростислава не стало навесні, і ті кошти, які їй призначили, вона вирішила не розтринькати. Три квартири в одному новому будинку: одну для себе з дітьми, дві здала в оренду, щоб було з чого відкладати на навчання. Вона рахувала кожну гривню й одягалася просто. У салони не ходила, бо ні часу, … Читати далі

– Яночко, я вирішив переїхати до тебе, – на порозі стояв Олег. – Господиня продає квартиру, а до мами я повертатися не хочу. З нею, звісно, добре, але вона весь час мене пиляє. – А в мене для тебе теж є пропозиція. Виходь за мене заміж. Не поспішаю, подумай, тільки недовго, не прогав наречену. Такі, … Читати далі

– Кажуть, «стерпиться-злюбиться». Брехня. Я на собі перевірила. У мене не стерпілося й не злюбилося. Півтора місяця у дворі було порожньо. Дванадцять років Майя Дмитрівна приїздила щочетверга рівно о третій, хоч дощ, хоч спека, а тут раптом зникла. Сусіди питали одне одного, чи не знає хтось її телефон. Ніхто не знав. Сири з супермаркету не … Читати далі

– Ти вже втретє за тиждень підтягуєш ремінь генератора, Олеже! – гукнула з ґанку Ганна Степанівна. – Думаєш, я на старості зовсім нічого не бачу? Крутишся біля двигуна, лише б до хати не заходити! Сергій завмер біля відчиненого капота старенького фургона. У пальцях блиснув ключ на чотирнадцять. Під чоботами шаруділо руде листя глоду. З городу … Читати далі

— Ти ніколи нічого сама не вирішувала, а тут раптом надумала… Ти зовсім розум втратила, мамо? Може, тобі потрібен лікар? — різко випалила старша дочка, навіть не встигнувши зняти взуття. Осіннє сонце ледь пробивалося крізь важкі хмари над невеликим містечком, коли Олена стояла біля вікна й дивилася на суєту внизу. У повітрі кружляли дрібні жовті … Читати далі

П’ять років чоловік «їздив у відрядження» і щоразу повертався стомленим, а Оксана смажила йому котлети й складала валізу. Поки в понеділок вранці в неї не зірвало кран, і по деталь довелося йти через три двори, де вона побачила його з візком. Що вона зробила далі й чому він запам’ятав цей ранок на все життя, читайте … Читати далі

На сходовому майданчику вже височіли валізи, дорожня сумка й кілька картонних коробок — усе це виглядало так, ніби хтось просто заніс сюди чужий переїзд. Оксана, переступивши поріг Софіїної маленької однокімнатної квартири, спокійно, майже буденно, мов про звичайну новину, сказала: «Мамо, тільки не лякайся: ми сьогодні до тебе переїжджаємо». Софія відразу відчула, як усмішка зникла з … Читати далі