Романович

– Соромно комусь сказати, що моя мати заробітчанка. Ти навіть машини мені не подарувала, хоча працювала за кордоном сім років. Віктор сказав це, щойно Галина переступила поріг квартири. Вона ще тримала в руці ручку важкої валізи, ще не встигла роззутися, а син уже стояв у коридорі, схрестивши руки на грудях. – Вітаю, синку, – тихо … Читати далі

– Ми вирішили забрати в тебе ключі від дачі, – тітка Оксана навіть не зняла своє важке пальто з коміром зі стриженого бобра, лише поставила на скляний журнальний столик пузату шкіряну сумку і простягнула вперед пухку долоню з перстнями. – Ти туди майже не їздиш, Дмитре. А у Вадима сім’я, двоє дітей, їм потрібне свіже … Читати далі

Я їхала в автобусі після 24-годинної зміни в лікарні й буквально засинала на ходу, як раптом жінка, що стояла поряд, почала трусити мене за плече й вимагати поступитися їй місцем. Але те, що сталося через кілька хвилин, змусило замовкнути весь автобус. Того дня я провела в лікарні майже добу. Зміна виявилася настільки важкою, що до … Читати далі

Віра вже майже дочитала повідомлення від квартирантів і подумки відзначила, що треба їм передзвонити. «Зараз уточню дату виїзду. Якщо вони справді звільняють квартиру наприкінці місяця, одразу виставлю її на продаж», — сказала вона, не відводячи погляду від телефона. Микола, який сидів навпроти, раптом підняв голову так різко, ніби його вдарило струмом. «Та нічого… просто ти … Читати далі

Хвіртка й досі трималася на дроті — так само, як у дев’яносто дев’ятому, коли Андрій уперше зачепився за нього кишенею нових шортів і з ревом побіг скаржитися дідові. Дріт давно поржавів, углибився в старий акацієвий стовпчик майже до середини, та хвіртку все одно тримав міцно, по-господарськи. Андрій смикнув закрутку, обдер палець і тихо вилаявся крізь … Читати далі

– Ти це серйозно? Жити тут? А куди тут, пробач, я маю подітися? – голос Олени звучав так, ніби Дарина запропонувала сестрі перебратися в підвал. – Нас тут і так уже троє, ще й ти з дитиною лізеш. Я тебе куди запхаю? У шафу? На балкон? Куди, скажи? Дарина не сіла. Вона стояла, наче боялася: … Читати далі

Максим і Олег були близнюками, схожими так, що навіть сусіди плуталися, хто з них хто. Проте характери в хлопців були геть різні. Максим змалку любив порядок і рахунок, а Олег жив одним днем і вірив, що завтра все якось владнається саме собою. Мати померла під час пологів. Батька не стало, коли хлопчикам виповнилося два роки. … Читати далі

Невістко, консервація сама себе не зробить! Чого ти застигла в коридорі, наче в гості прийшла? Олена ще навіть босоніжки не встигла зняти. В одній руці вона тримала тканинну сумку, в іншій — картонну коробку з вишневим пирогом, а Людмила Степанівна вже впевнено простягала їй пачку соди та абсолютно нову жовту губку. — Мамо, які банки? … Читати далі

— Та що тут думати? Невістка все організує, вона ж у нас безвідмовна! Повідомлення в сімейному чаті висіло вже кілька хвилин, і під ним одне за одним з’являлися схвальні реакції. Олексій, Лариса, Ганна. Усі троє підтримали цю ідею майже миттєво. Наче тільки й чекали, хто першим скаже ці слова, щоб зняти з себе клопіт. Я … Читати далі

Аліна проштовхнула у передпокій два величезні картаті баули й голосно обтрусила яскравий кардиган із великою брошкою на лацкані. Від неї тягнуло солодкими парфумами та вокзальною пиріжковою. Ірина так і завмерла біля полиці з дзеркалом, стискаючи в руці дерев’яну лопатку. На кухні на сковороді шкварчали рум’яні сирники. За три години в неї мав бути потяг у … Читати далі