Романович

— Тобто ти й справді вважаєш, що все зробила правильно й чесно? — Артем із презирством покрутив у пальцях новеньку зв’язку ключів. На металевому кільці гойдався невеликий дерев’яний брелок у формі затишного будиночка — скромний подарунок від ріелторки. Ірина ще заздалегідь купила до передпокою гарну дерев’яну ключницю й дуже хотіла, щоб її єдиний дорослий син … Читати далі

– Мамо, я йду від Катерини, – син стояв у дверях, засунувши руки в кишені, і дивився кудись повз мене, ніби я була не його матір’ю, а просто випадковою людиною. – Не розпитуй. Я просто повідомив тебе. Я сиділа на дивані, тримала в руках недов’язану шкарпетку й кілька секунд не могла вимовити ні слова, бо … Читати далі

Соломія росла в родині, де грошей ніколи не вистачало. Мама, Галина, залишила роботу, щоб доглядати доньку, а дитячих виплат ледве вистачало на найнеобхідніше. Батько, Іван, тримав на собі весь дім. Вдень возив пасажирів у таксі, вночі стояв охоронцем у крамниці, а на вихідних лагодив чужі машини й робив ремонти в чужих квартирах. – Іване, ти … Читати далі

Ми з чоловіком уже багато років живемо дачним життям. Майже тридцять п’ять років наша сім’я обробляє цю дачу. Колись вона належала батькам чоловіка, і в перші роки ми трудилися тут разом зі свекрами. Копали, садили, збирали врожай, переймали в них прості, але важливі хитрощі городництва. Тепер цю справу підхопили наші діти, а останнім часом до … Читати далі

— Твоя мама занадто часто миє руки, ти цього не помічаєш? Вона щодня по п’ять разів крутить той кран! Ірина завмерла біля кухонного столу з ополоником у руці. — Вона просто готує нам обід, Андрію. — Обід можна готувати економніше, а в нас лічильники накручують так, ніби тут пральня працює. Андрій стояв посеред невеличкої кухні, … Читати далі

— Ти це серйозно зараз? Прийшов, стоїш тут на порозі, ніби нічого й не сталося? — Ірина різко відчинила важкі вхідні двері після другого наполегливого, дратівливого дзвінка. — І ти справді думаєш, що після п’ятнадцяти років невідомості можна просто так з’явитися та чекати, що я кинуся казати: «Заходь, проходь, я все забула й пробачила»? На … Читати далі

Соломії було шість, коли тата не стало. Відтоді в домі оселилася тиша, і розійтися їй так і не вдалося. Мама, Орися, лишилася сама з дитиною, з тонкою зарплатнею й стосом квитанцій на кухонному столі. Вона працювала до вечора, а часом і довше. Соломія вчилася чекати. Спершу вона просто сиділа біля вікна й дивилася на двір, … Читати далі

Галина вперше дізналася про нові сімейні правила просто біля каси супермаркету. Вони з чоловіком набрали повний візок продуктів, касирка вже пробивала покупки, коли Олександр раптом сховав банківську картку назад у гаманець. — Галинко, сьогодні платиш ти, — сказав він. — Чому я? Ми ж завжди купували з твоєї картки. — Раніше купували. А тепер у … Читати далі

— Прибери ліжечко на лоджію, — сказала Віра Михайлівна так буденно, начебто просила переставити вазу. — Моїй доньці потрібна окрема кімната. Анна застигла в дверях майбутньої дитячої, притримуючи долонею поперек. За спиною свекрухи чотирнадцятирічний Кирило розкладав на пеленальному комоді зарядки, навушники й банки з газованою водою. — На лоджії холодно, — відповіла Анна. — І … Читати далі

— Яка ще путівка, Оксано, ти що, на старість зовсім розум втратила? — Олег з розмаху кинув на стіл два величезні клунки, від чого тонкі філіжанки в серванті жалібно дзенькнули. — У моєї рідної сестри сорок п’ять років, ювілей на все село й усю родину, а вона зібралася спину гріти! Оксана навіть не обернулася від … Читати далі