Ми їхали майже годину. Запах від цього чоловік був нестерпним. Його колихало в різні сторони, він періодично хропів. Потім пробував вести різні бесіди. Я вже закипала

Їхала я минулих вихідних до Кракова зі Львова автобусом. Вирішила провідати свою рідну сестру Дашу. Вона з двома дітьми виїхала туди ще в б ерезні. Старшого сина  Данила віддала до школи, молодша дочка Аліна відвідує дитячий садочок. Сама працює кондитером в кафе. Квитки на автобус купила я ще два тижні тому. Завжди завчасно купляю, щоб … Читати далі

А немає чого смажити, – спокійно відповів я, – гості мали принести м’ясо для шашлику, курячі гомілки та грильовані ковбаски, та, як бачите, їх немає, то й смажити нічого

Так уже заведено в нашій родині, що на травневі свята усі родичі їдуть до нас на дачу на шашлики. У нас подвір’я просто казка, ми маємо велику бесідку з підсвіткою, поряд шикарний мангал та чудовий дитячий майданчик для дітвори. З того часу, як народився Романчик (уже впродовж чотирьох років) ми збираємось усією родиною у нас на дачі. … Читати далі

Я як згадаю, що він мене через десять днів після весілля почав дресирувати, як болонку, у мене всередині не любов піднімається, а велике бажання взяти в руки щось важке

Антон мовчав уже третій день. Причини цього Дарина не розуміла. Ні, вона знала, що своїм мовчанням він карає її за щось. Тільки за що цього разу? У її чоловіка була жахлива звичка: якщо Антон чимось незадоволений, він не повідомляє про це, а просто перестає з нею розмовляти. І мовчати може цілодобово. Дарина якось попросила його … Читати далі

Ви серйозно? Макарони з сардельками? Це ж їжа для студентів. Мої діти такого не їдять. – Нічого страшного, смачно і швидко, – відповіла Марина, намагаючись триматися спокійно. – Та ну, – відмахнулася Олена. – У мене в багажнику м’ясо для шашликів, гарний маринад. От мої діти будуть їсти шашлик. А ваші… ну хай їдять макарони. Вони ж звикли. Марина відчула, як її лице почервоніло. «Ваші – хай їдять макарони…» Наче їхні діти гірші, другосортні

– Маринко, ти мене чуєш? – Що саме? – жінка відклала телефон, у якому щойно дивилася рецепти літніх салатів. – Я думаю, що нам треба з’їздити на дачу. Марина уважно подивилася на чоловіка. Останнім часом він усе більше сидів у своїх роботах, то з паперами, то з дзвінками, то з якимись зустрічами. І їй, якщо … Читати далі

— Що ти робиш?! — обурився чоловік, побачивши це. — Як ти смієш хапати мої речі? — Забирайся геть з моєї квартири! – Наголосивши на слові «моєї», гримнула Ольга. — Геть звідси! – Ах ти, змія…

Ольга летіла додому, немов на крилах. – Нарешті! Це сталося! Це відбулося! – раділа жінка, сміючись, як дитина, якій подарували омріяну іграшку. – Ця розмова відбулася. Мій керівник – просто золото. Вона йшла, пританцьовуючи, із задоволенням згадуючи подробиці зустрічі… – Ви знаєте, Ольго, з самого початку нашого знайомства я відчула в вас прихований потенціал. Анна … Читати далі

— Та я ж казав, що вона егоїстка! Глянь, у чому ходить! Халат дірявий! Ну, якщо грошей немає, то нащо у таких хоромах сидіти?!

Після слів свахи стало не по собі. Відчуваю себе винною, хоч і не має в чому. Запросила я сватів у неділю на чай. Ну, думаю, діти 10 років у шлюбі, пора вже зібратись, як люди. Бо колись ми не дуже ладнали, особливо після весілля. Але я ж усе вже забула, давно відкинула ті образи. Чого … Читати далі

Леся, ти носиш нашу дитину. Це… це ж космос! А я тут нию, що мити плиту — не чоловіча справа

— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з кавою підскочила. — Тепер я ще й плиту повинен чистити! Що далі — підлоги на колінах мити? У кімнаті відпочинку запала тиша. Максим відірвався від бутерброда, Віктор перестав гортати новини, навіть вічно мовчазний системник Ігор підняв голову від ноутбука. — А … Читати далі

– Учорашній день… як поношену сукню скинув. П’ять років молодості… – дівчина не могла прийти в себе. Вона, починаючи розмову з Ігорем, сподівалася, що все-таки помиляється, що, можливо, у хлопця щось не гаразд на роботі, у душі, а вона допоможе йому впоратися. А тут – вона – вчорашній день

Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАЦСу. Дівчина була чудовою господаркою. А ще лагідною та ніжною. Але останнім часом відчула охолодження стосунків. Точніше, холодніше ставав Ігор, часто бував не в настрої та не хотів спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На ніжність Тані … Читати далі

Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла в кімнату до гостей, а Ліда кивнула головою на підлогу, і Віталій побачив те, що й вона – мокрі сліди на підлозі. Вони обоє перезирнулися, але вирішили поки-що не чіпати цю тему. Та вранці на маму чекав сюрприз

– Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла в кімнату до гостей, а Ліда кивнула головою на підлогу, і Віталій побачив те, що й вона – мокрі сліди на підлозі. Вони обоє перезирнулися, але вирішили … Читати далі

Михайла не стало наприкінці літа. Та так несподівано, що його дружина Віка не встигла нічого зробити, швидка, яка прибула теж. Причину так до кінця і не зрозуміли. Була людина, і немає її… Провести Мишка в останню путь прийшло стільки людей, що Віка аж дивувалася. Тут був майже весь колектив з його роботи, всі сусіди з їхнього будинку, його друзі. Усі щиро, зі сльозами на очах, говорили про те, якою він був прекрасною людиною. Добрим, чуйним, вміючим вислухати, підтримати, дати слушну пораду, пожартувати. І тут Віка аж здивувалася від почутого.

– Галя, привіт, – почувся у слухавці сумний голос подруги. – Уявляєш, знову мене мій довів. Наварив картоплі в мундирах, нарізав оселедець шматками, покрив зверху цибулею, та ще й розливного пінного купив. Це у нас така вечеря була. У голосі подруги Віки почулися сльозливі нотки. Галина не знала, як її заспокоїти. Її найкраща подруга почувала … Читати далі