Романович

Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАЦСу. Дівчина була чудовою господаркою. А ще лагідною та ніжною. Але останнім часом відчула охолодження стосунків. Точніше, холодніше ставав Ігор, часто бував не в настрої та не хотів спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На ніжність Тані … Читати далі

Тамара Ігорівна впустила виделку. Гучно, зі звуком, що змусив здригнутися і мене, і шестирічного Мишка. Виделка відскочила від ламінату й дзенькнула об ніжку столу. — Ох, руки зовсім не слухаються, — поскаржилася вона, дивлячись на мене з докором, ніби це я була винна у її незграбності. — Я підніму, мамо, — спокійно відповіла я, встаючи … Читати далі

У понеділок Настя не вийшла на роботу. Сказала, що у неї чи то грип, чи то застуда. Буває. У вівторок Настя теж не вийшла. А в середу подзвонив її чоловік Іван і запитав, чи не з’являлася Настя в офісі. Виявилося, що він не бачив дружину з неділі. Телефон вона не бере, у подруг її немає, … Читати далі

– Ні, зачекайте… Ви, здається, щось переплутали. Тому що у мого батька немає дружини… Він… – промовила Інга трохи розгублено. – Нічого я не переплутала. Просто ти не все знаєш, – добродушно озвалася незнайомка, поправляючи халат на великому животі… Інга ще раз подивилася на жінку та спробувала вкласти в голові неймовірну новину. Виявилось, що вже … Читати далі

Раніше я про це й не задумувалася, бо й так було повно думок в голові, але зараз донька моя вчиться і я маю багато вільного часу. Все почалося з того, що мені стало порожньо в квартирі, так, наче якийсь протяг гуляє і мене наскрізь продуває. Дратує й телевізор, в телефоні вже й дивитися не хочу … Читати далі

Я ніколи б не подумала, що чужий собака — та ще і який сидить на ланцюгу — так глибоко зачепить моє серце. Мабуть, із віком справді змінюєшся. Починаєш помічати те, що раніше просто пролітало повз. Стаєш м’якшим. Або просто настав час по-справжньому відчувати. Наш сусід – людина дивна. Не злий, не добрий. Простий, мовчазний, наче … Читати далі

– Ліка, привіт! – Почула Анжеліка, виходячи з крамниці з сумкою продуктів. Вона обернулася і побачила свою університетську приятельку Віку. – Кажуть, що ти в суботу на весіллі у Христини букет нареченої спіймала. Наступне весілля твоє? – Запитала Віка. – Не думаю. І взагалі, все це якось випадково вийшло. Я навіть не хотіла вставати поруч … Читати далі

— Бабусенько, а коли мама з татом приїдуть? — запитувала Ліза, не відриваючи очей від млинців, що шкварчали на сковорідці. — А чого ти плачеш? — Тому що ти скоро поїдеш від мене, — відповіла бабуся Галина, витираючи куточком рушника сльози. — Я ж буду приїжджати. І мені теж плакати хочеться, — зітхнула дівчинка й … Читати далі

Я чомусь й досі відчуваю гіркий присмак великого розчарування, коли згадую про це. Я вважаю, що моя дочка просто не має права ось так взяти і забути про всю цю освіту, хорошу, між іншим, яку здобула старанно, дякуючи нам з батьком. Це, врешті-решт, зрада така з її боку. Ми з чоловіком, Віктором, свого часу, на … Читати далі

Ми з Олександром 10 років у шлюбі. За цей час у нас народилося двоє чудових дітей. Марку-8 років, а Лізі-6. Я щаслива мама та кохана дружина. Принаймні, я так думала… Ми з чоловіком обоє працюємо. Дітей інколи допомагають глядіти бабусі. Тому ми завжди мали час присвятити декілька годин на тиждень нашим стосункам. Мій Саша ніколи … Читати далі