Романович

Того літа ситуація склалася так, що Оксана була загнана роботою по самі вуха. Дитсадок закривали на ремонт, а няню брати не було змоги. Ігор саме їхав у відрядження. Вибору не залишалося – треба було везти Сашка до бабусі. – Я не хочу, щоб він там з тими курми та свинями бігав, – бурчала Оксана чоловікові. – Оксано, ти ж бачиш: іншого виходу немає. Та й чого ти так? Мамі приємно буде, а Сашкові корисно. Свіже повітря, фрукти, город. – Город… – скривилась вона. – Він же звик до іншого життя. Та зрештою вона погодилась, не уявляючи, що з цього вийде

Автор

Оксана працювала бухгалтеркою в приватній фірмі. Робота вимагала повної віддачі: постійні звіти, перевірки, дзвінки, наради. Вона звикла до міського ритму, кави зранку на бігу, пробок у дорозі й вечірніх закупівель у супермаркеті. Її чоловік Ігор теж працював у місті, часто їздив у відрядження. Вони мали шестирічного сина Сашка, хлопчика жвавого, допитливого, але трохи розбалуваного. Вільні … Читати далі

Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. – А ти бачу ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються, – Олег підозріло глянув на жінку. – Ти про що? Звідки не повертаються? – Зоя здивовано дивилася на Олега, не розуміючи, що відбувається

Автор

Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. … Читати далі

Директорка Дитячого будинку, куди звернулася Тетяна, була рада допомогти, показала кілька хлопців, та Тетяна побачила іншу дитину

Автор

Тетяна швидко вийшла із зали суду на вулицю. Тепер вона розведена. Ну і нехай, це краще, ніж знати, що твій чоловік спить із молодою дівчиною. А після того, як Тетяна про це дізналася, Толя ж її й дорікнув, мовляв, у дзеркало подивися і зрозумієш, чому його набік потягло. Вона подивилась.  Подивилась критично на своє відображення … Читати далі

– Подаруй мені на свята гроші, – сказав Петро дружині Валі. – А ти мені новий телефон! – відповіла та. Петро промовчав. Звісно, він нічого купувати дружині не збирався, тим більше телефон… Новий рік вони зустріли тільки вдвох. Перед цим Валя привітала своїх родичів, вручила їм подарунки. Петру про це вирішила не говорити. Вона приготувала йому гроші в гарному конверті. Але це було на той випадок, якщо чоловік подарує телефон. Але дива не сталося. Він навіть не став нічого вигадувати… Валя подарувала чоловікові конверт. Петро відкрив його й радісне обличчя змінилося здивуванням

Автор

– Подаруй мені на свята гроші, – сказав Петро дружині Валі. – А ти мені новий телефон! – відповіла та. Петро промовчав. Звісно, він нічого купувати дружині не збирався, тим більше телефон… Новий рік вони зустріли тільки вдвох. Перед цим Валя привітала своїх родичів, вручила їм подарунки. Петру про це вирішила не говорити. Вона приготувала йому … Читати далі

Життя – річка, не такі повороти й вири влаштовує. То тихо тече собі, а то як понесе, ух, тільки тримайся… Ніколи не вгадаєш, що там за поворотом

Автор

– Альбіна, Альбіна, там… – жінка захекалася, хапала ротом повітря, – ой не можу, ой сил немає… -Та що, що там, Віро? Що сталося? -Ой там … твої … деруться … ой, лихо … -Мамо, придивіться за Маринкою, – кинула на ходу, і витираючи руки об поділ сукні, побігла у напрямку до школи. -Міша, Толік, … Читати далі

– Радій, що хоч повертається. Он мій Вітя взагалі пішов, аліменти платити забув, зараза така.

Автор

Марина сильно потерла скроні. Голова розколювалася після безсонної ночі. Перед очима стояв вчорашній вечір: Ігор у сусідній кімнаті, неголосний голос у телефонній слухавці: «Так, усе заброньовано. Готель біля моря. Ні, не хвилюйся, вдома все спокійно.» Вона тоді завмерла біля дверей, не наважуючись ані увійти, ані піти. А потім довго стояла під гарячим душем, наче намагалася … Читати далі

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Автор

Оксана та Ігор жили в місті на орендованій квартирі. Ось вже сім років минуло після весілля. Два сини. Думали вже квартиру в іпотеку взяти, але тягнуло їх у село. Обидва виросли у сільській місцевості, та й часто їздили до батьків. То до тих, то до інших. Живуть батьки у різних сторонах від міста. Кому з … Читати далі

Галина з Ігорем вечеряли, коли у двері постукали. Ігор пішов відкривати. На порозі стояли його батьки. – А ми ось вирішили внуків відвідати, – сказала мама Ігоря. – Проходьте, – усміхнувся Ігор. Антоніна Іванівна та Сергій Петрович пройшли у кімнату до внуків. – Я Галі скажу, щоб чаю зробила, – сказав син і вийшов з кімнати. Ігор сказав дружині, що прийшли гості, і вирішив повернутися до батьків. Чоловік був в коридорі, як раптом почув, що його матір, щось шепоче його старшому синові. Ігор прислухався і кинувся в кімнату. – Мамо! Не здумай! – вигукнув Ігор забігши в кімнату

Автор

Галина з Ігорем вечеряли, коли у двері постукали. Ігор пішов відкривати. На порозі стояли його батьки. – А ми ось вирішили внуків відвідати, – сказала мама Ігоря. – Проходьте, – усміхнувся Ігор. Антоніна Іванівна та Сергій Петрович пройшли у кімнату до внуків. – Я Галі скажу, щоб чаю зробила, – сказав син і вийшов з … Читати далі

Ірина Борисівна готувала вечерю, коли додому повернулася невістка. – Ой, Віра, ти вже є! Проходь швидше, вечеря готова! – зустріла свекруха Віру в коридорі. Раптом, Віра, підійшла до свекрухи, обійняла її і заплакала. – Віро, що сталося? – захвилювалася Ірина Борисівна. – Щось на роботі? Якщо тебе там ображають, звільняйся! – Ні, не на роботі, – промовила Віра. – А що тоді? Сергій щось зробив? – продовжувала розпитувати свекруха. Дівчина відсторонилася від жінки, а потім невпевнено кивнула. – Значить Сергій! І що ж він зробив?! – додала свекруха. Але Ірина Борисівна навіть уявити не могла, що розповість їй невістка.

Автор

– Ой, Віра, прийшла! Проходь швидше, вечеря готова! Віра увійшла на кухню, і свекруха відразу швидко поцілувала її в щічку. – Втомилася, мабуть? – Так, трохи. Ірино Борисівно, давайте я вам чимось допоможу. – Ой, облиш, – відмахнулася свекруха. – Сідай, відпочивай. Я вже майже все приготувала. Сергія дочекаємось чи сядемо їсти? Віра відвела очі. … Читати далі

Замість домовлених 20 тисяч гривень, моя мама вручила їй 3 тисячі гривень, а решту грошей пообіцяла віддати на вихідних. Але минуло 2 місяці, а мої батьки й не думають повертати гроші. Ну як так?

Автор

Моя Вікторія-хороша дружина, мати та господиня. Живемо з нею ось душа в душу вже 8 років. Ось син Сергійко цього року пішов до першого класу. Два роки тому моя Віка започаткувала власну справу-відкрила невеличке кафе-харчевню, і ще паралельно займається кейтерингом. Кейтеринг – це обслуговування харчування за межами ресторанів та кафе. Справа хороша та прибуткова. Замовлень … Читати далі