– Як ви могли кинути літнього батька напризволяще? Як могли роками навіть не поцікавитись, як він живе? Як могли спокійно жити, знаючи, що він зовсім один! – Не один, як виявилося, – молодша сестра Ліда підійшла до Віри, пильно подивилася їй у вічі, – і дякую вам за це…
Після похорону батька діти повернулися до його трикімнатної квартири. Там пахло старими книгами, ліками та тим самим одеколоном «Шипр», який батько купував ще за радянських часів. Валентина, старша сестра, одразу вмостилася у крісло біля вікна. Там завжди сидів Петро Семенович. – По закону все ділиться порівну, – заявила вона, оглядаючи кімнату поглядом оцінювача, – я, … Читати далі