– Могла б і подарувати нам ті п’ять тисяч, не обов’язково вимагати борг, – пробурчав Павло. – Ну, вибач, після того, як ти моїй мамі на ювілей мітлу подарував…

– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. – Тобі займала, а не мені. – Якщо мені, то й тобі. Пашо, відірвись ти від свого матчу, чи тобі телевізор дорожче – чуєш? – Чую, зрозумів, віддам їй п’ять тисяч, нехай забирає! Де вони лежать? … Читати далі

Він тут давно не живе! І який сенс йому тут зберігати гроші? А в сейфі я зберігала свої гроші

– Як дачу? Яку дачу? – лепетав Сергій. – Гарну дачу! – відповіла Валентина Василівна. – Якраз таку, про яку все життя мріяла! На Сергія було шкода дивитися. Він запустив п’ятірню в шевелюру і з силою стиснув пальці. – Мамо, я дуже сподіваюся, що ти жартуєш! – вимовив Сергій тремтячим голосом. – Синку, які можуть … Читати далі

– Ти не сказала мені про спадщину, обдурила, вкрала ці гроші у нашої родини! – голосно заявив Павло, дивлячись у вічі своїй дружині Ользі. – А тепер ще й квартиру купила! Ніколи цього тобі не пробачу

– Ти не сказала мені про спадщину, обдурила, вкрала ці гроші у нашої родини! – голосно заявив Павло, дивлячись у вічі своїй дружині Ользі. – А тепер ще й квартиру купила! Ніколи цього тобі не пробачу. – Тобі доведеться це прийняти, – посміхнулася Ольга. – Що, не подобається самостійність дружини? Не все ж тобі, Пашо, … Читати далі

І він залишився в її серці назавжди. Не як дядько Ігор, не як вітчим, а як БАТЬКО…

– Відчепись від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я уявлення не маю чия це дитина. А може не моя зовсім? Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі. – так говорив Віктор, який був у відрядженні Валентині. А вона стояла і не могла повірити ні вухам, ні очам своїм .. … Читати далі

– Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

Виходячи з лікарні, Олена зіткнулася в дверях із чоловіком. – Вибачте, – сказав він, затримавшись на ній поглядом.Наступної миті погляд його став презирливо поблажливим, чоловік відвернувся від Олени, і, здається, одразу ж забув про її існування. Скільки таких поглядів вона ловила на собі. На струнких і довгоногих дівчат дивилися зовсім по-іншому. Очі чоловіків, побачивши струнку … Читати далі

– Стій! Почекай! – кричала Алла Петрівна, побачивши вдалині ту саму циганку з дитинства. Вона бігла по полю, а її довга квітчаста спідниця майоріла на вітрі. Алла не встигала за нею. Вона втомилася

– Ти що? При надії?Ні, не дозволю! – закричала свекруха, побачивши живіт, який невістка, Карина, ретельно приховувала 6 місяців. – Алло Петрівно, моє рішення ніяк не стосується вас, – намагаючись зберегти спокій, сказала Карина. – Ще як стосується! Саме мене воно і стосується! – Алла Петрівна зробила крок до невістки, зі страхом і ненавистю дивлячись … Читати далі

Надійко, це ж свята. От як я маю сказати родичам, щоб вони не приїжджали? – каже мені чоловік. – Мама вже збирається до нас, в понеділок приїде. – І що вона збирається у нас цілий тиждень робити? Великдень аж в неділю, – уточнюю я. – Так не тиждень, два тижні мама збирається у нас гостювати, – попередив чоловік. В мене слів забракло. Що я робитиму з свекрухою два тижні

– Надійко, це ж свята. От як я маю сказати родичам, щоб вони не приїжджали? – каже мені чоловік. – Мама вже збирається до нас, в понеділок приїде. – І що вона збирається у нас цілий тиждень робити? Великдень аж в неділю, – уточнюю я. – Так не тиждень, два тижні мама збирається у нас … Читати далі

-Думаєте мені самій приємно? Ні те, що Катруся сказала, та я, та мені ніхто в житті такого не казав! Я від дітей рідних такого не чула. Дякую, Катрусю

-Кать, це, – Толик м’явся, переступаючи з ноги на ногу, – загалом це… -Що? У сауну з чоловіками сходити хочеш? -Ні, – Толик похитав головою… -А що? На риболовлю? -Та ні -А що тоді, Толю? -Та це… мама приїжджає. Не надовго, Кать. Поки ти у відрядженні, вона тут це… і потім поживе… кілька місяців. -Чого? … Читати далі

— Наталочко, — почала свекруха, але я підняла руку, зупиняючи її. — Ні, мамо. Зараз я говорю. Я мовчала двадцять років. Мовчала, коли ви позичили у нас на першу машину для Ігоря. Мовчала, коли просили грошей на ремонт його квартири. Але зараз — досить

Того вечора я повернулася додому раніше звичайного. Літня задуха загнала мене з дачної ділянки в міську квартиру — поливати помідори в таку спеку було неможливо. Я мріяла про прохолодний душ і чашку холодного чаю з м’ятою, але доля приготувала зовсім інший сценарій. Ледве переступивши поріг, я почула приглушений голос чоловіка з кухні. Павло рідко працював … Читати далі

З Валькою такими подругами ви були, що ти! Не розлий вода, а з чоловіком її не цуралася ти бути! Щось не боялася ти ні пересудів, ні пліток, а зараз що ж? Що ти раніше дітей не соромилася? Не боялася, що почують вони? Нехай знають діти, що мати в них така! А може й діти не мої, а Івана, га, Людко? Що мовчиш?

— Татку, та що ж ти робиш? А як же мама? Тобі її не шкода? А ми? Як же ми, татку? Яке взагалі розлучення? Навіщо воно тобі? Ну помилився ти, оступився, так мама тебе пробачить! Ти підійди до неї, попроси вибачення, і вона точно пробачить! Вона ж любить тебе, тату! Кидай ти свою роботу, досить … Читати далі