Романович 
– Що це? – Павло завмер у дверях кухні, дивлячись на тарілку з пастою, яку Марія щойно поставила на стіл. – Спагеті з соусом болоньєзе, – відповіла Марія, витираючи руки об кухонний рушник. – Я додала базилік, як ти любиш. Павло повільно поклав портфель на стілець і підійшов до столу. Його обличчя поступово наливалося фарбою. … Читати далі
Михайло відчинив двері й завмер.Він не очікував побачити дружину в такий пізній час, і так розгубився, що навіть не збагнув, що потрібно запросити її у квартиру. Так вони й стояли кілька хвилин, мовчки дивлячись одне на одного. – Я пройду? – сухо запитала Оля. – Так-так, звісно, – Михайло швидко відійшов убік, пропускаючи дружину в … Читати далі
– Кожен витрачає лише свої гроші! З цього дня у нас буде роздільний бюджет, – сказав Сергій, не відриваючи погляду від тарілки з гречкою та котлетами. Вимовляв він це таким тоном, ніби оголошував курс євро, чи робив позначку у блокноті. Без емоцій, без інтонації. Звично і, майже, машинально. Я завмерла з виделкою в руці. – … Читати далі
У квартирі подружжя уже третій день тиша. Олена вставала о пів на сьому ранку, по дзвінку будильника. Приводила себе до ладу, пила каву, яку вже третій день варила тільки для себе, і рівно о сьомій залишала квартиру. Відразу після цього підіймався Савелій. Він сам смажив яєчню, варив каву. Сьогодні він не знайшов випрасуваної сорочки – … Читати далі
— Ого, а ти хто? — пролунав низький чоловічий голос зі спальні, коли Марина відчинила двері власної квартири. — Взагалі-то це моє запитання, — відповіла вона, завмерши на порозі. — Що ви робите в моїй спальні? У дверному прорізі з’явилася блондинка з довгим волоссям, недбало накинувши на себе шовковий халат. Макіяж і пихата посмішка натякали, … Читати далі
– Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як ти забираєш від наших дітей і несеш все Олені. Юрій і сам розумів, що дружина має рацію, але по-іншому вчинити не міг. Коли сестрі була потрібна допомога, він першим подавав свою руку, і так було … Читати далі
— Щоб через три дні тебе і всіх твоїх речей не було в моїй квартирі! — гримнула, наче блискавиця пройшла по моєму тілу, хазяйка, й різко грюкнула дверима. Я стояла посеред кухні, тримаючи чашку з недопитим чаєм, і мені здавалося, що щойно хтось вимкнув світло в усьому моєму житті. Мовчки. Без попередження. Три дні. Три. … Читати далі
– Асю, – сказав Геннадій дружині, повернувшись увечері додому, – я чомусь сьогодні не зміг розплатитися карткою. Може, у банку щось трапилося? – Все нормально, просто я заблокувала твою карту, – спокійно відповіла Ася, продовжуючи займатись вечерею. – Заблокувала? Навіщо? – здивувався чоловік. – Не навіщо, а чому! Бо ти вже чотири місяці не працюєш, … Читати далі
-Відчепися ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я й знати не знаю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, вперед і з піснею, а я мабуть поїду собі, – говорив Віктор Валентині збираючи речі. А вона стояла і не могла повірити своїм вухам. І це Віктор, який у … Читати далі
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе у дворі. Витерла піт із чола й вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. — Тоню, здрастуй! Розмова є. — Здрастуй. Ну, заходь, коли прийшла… Тоня запросила жінку до хати, поставила чайник грітися. Цікаво, що їй потрібно? — Мене Ніною звати. Ми з тобою особисто не … Читати далі