Романович 
-Відчепися ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я й знати не знаю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, вперед і з піснею, а я мабуть поїду собі, – говорив Віктор Валентині збираючи речі. А вона стояла і не могла повірити своїм вухам. І це Віктор, який у … Читати далі
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе у дворі. Витерла піт із чола й вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. — Тоню, здрастуй! Розмова є. — Здрастуй. Ну, заходь, коли прийшла… Тоня запросила жінку до хати, поставила чайник грітися. Цікаво, що їй потрібно? — Мене Ніною звати. Ми з тобою особисто не … Читати далі
— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Ліда йшла повз її будинок. — А я пліток не збираю, і нічого такого не чула, — спокійно відповіла Ліда й пішла далі. Але розмова ця засіла в голові. Родину Морозових особисто не знала, але … Читати далі
– Галю, зайди. Мій у погребі був і тобі картопельки набрав. Галина повернула до двору сусідки.– Ой, дякую, тітко Марино, я вам обов’язково поверну. – З чого повернешся то? Ох, горюшко. Поверне вона. Раніше треба було думати, коли дітей на світ приводила. Петька ніколи не був нормальним чоловіком. Галина проковтнула образливі слова, бо знала, що … Читати далі
— Гліб, а де мій ноутбук? Я його на столі залишала вранці, точно пам’ятаю. Юля увійшла до вітальні, стягуючи на ходу легкий шарф. День видався метушливим, зустріч з клієнтом затягнулася, і тепер їй потрібно було терміново доробити правки по макету, які обіцяла вислати ще до півночі. Вона кинула сумку на крісло і оглянула кімнату. Ноутбука … Читати далі
— Ти заробляєш 50 тисяч на місяць, а штори за 2000 гривень не можеш купити нормальні! — дорікнула мені вчора ця жінка. Я грюкнула дверцятами шафи, аж чашки на полиці жалісно задзеленчали. Уже втретє за тиждень я не могла знайти свої документи. Усе в квартирі ніби жило своїм життям, переміщаючись із звичних місць туди, де, … Читати далі
– Степане, ти де? Ти ж мені обіцяв сьогодні з грядками допомогти, – Марія дуже засмутилася, коли побачила, що чоловік з самого ранку знову кудись пішов. Усі в селі знали: Степан – душа компанії. Він був з тих чоловіків, що завжди з друзями – і в радості, і при келиху. Коли треба – машину полагодить, … Читати далі
Я стояла біля дверей своєї квартири, міцно тримаючи валізу. Повернулася з заробітків на три тижні раніше, щоб здивувати чоловіка Олега. Але його збентежений вигляд у дверному отворі змусив мене відчути: сюрприз вдався, але зовсім не той, на який я чекала. — Ти чого так рано? — Олег сперся на одвірок, не поспішаючи відчиняти двері ширше. … Читати далі
Тринадцять років Олена була для свого чоловіка сонечком, котиком і пташкою, але одного дня, наче грім серед ясного неба, вона почула від нього, що стала схожою на сіру мишку, відстала від трендів, та ще й нудна, провінційна і вже не юна (а Олені ж лише 34!). Ці слова кинув їй Назар, пакуючи свої светри зі … Читати далі
‐ Марино! Нам треба серйозно поговорити, – якось сказав за вечерею Стас. – Про що? – Зараз дізнаєшся. Діти де? – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам їх бачив. – Так? Не помітив. – Та ти їх ніколи не помічаєш. Ти б хоч раз із ними провів вихідний. – Чим із ними займатися, … Читати далі