Романович

— Марино Петрівно, я ж сказала — ми не купуємо цю квартиру! — голос Олени тремтів від ледь стримуваного гніву, коли вона побачила свекруху в кабінеті нотаріуса. Жінка середнього віку з ідеально укладеним волоссям сиділа навпроти нотаріуса, перебираючи якісь документи. Побачивши невістку, вона навіть не здригнулася, тільки губи вигнулися в звичній поблажливій посмішці. — А, … Читати далі

– Ага… Мамі – парфуми, сестрі – гриль, навіть племінниці тераріум. А мені – дулю з маслом? – Ну ти ж своя. Ти зрозумієш… – промимрив Костя, намагаючись не зустрічатися поглядом із дружиною. Аня схрестила руки на грудях і підійняла брови. Їй набридло розуміти. – А якщо ні? Знаєш, Костю, дуже складно розуміти, коли ти … Читати далі

Мій чоловік був золотою людиною: працьовитий, добрий, щедрий. Поруч з ним я відчувала себе, ніби в Бога за пазухою. Він важко працював з юних років, тому й доробився до гарної посади. Забезпечував і мене, і нашу дитину. – Поки я живий, у мого сина буде все, що йому тільки треба. Не так все сталося, як … Читати далі

Мій єдиний син Павло після 11 класу вступив аж до Харкова, в університет Повітряних Сил імені. Дуже мріяв стати льотчиком. Там зустрів свою жінку Марту, одружився та й залишився жити. Бо невістка мала свою трьошку майже в центрі міста. Не хотіла, щоб родичі та гості на весіллі на мене косо дивилися та якось обговорювали. Тому … Читати далі

Галині цього року виповнилось 50 років, хоч відчувала себе на усіх 70. Вимучена цим життям до останньої краплі. Жінка рано стала вдовою. Залишилась з двома дочками. Рвали на собі жили аби їх виростити. Щоб не гірше їм було, ніж іншим.Добре, хоч квартиру двокімнатну мала. Від бабусі перейшла. Галина думала, що стане легше, як діти подорослішають … Читати далі

Я дивлюся на унітаз і не можу повірити своїм очам. Там, у білосніжній керамічній чаші, плавають залишки моєї солянки – тієї самої, що я варила чотири години. Чотири. Години. – Наталю Львівно! – кричу я, відчуваючи, як тремтить голос. – Ви що ж це робите?! Свекруха з’являється у дверному отворі ванної, витираючи руки бездоганно білим … Читати далі

– Дочка не від мене! Це точно! Не моя це дочка. Дівчина зовсім на мене не схожа, – кричав Олексій. Він узагалі потворно поводився на процедурі розлучення. Потворно і дріб’язково. Ділив усе, аж до чайника. – Все куплено в шлюбі, тож половина моя. А якщо по справедливості, то я взагалі всю побутову техніку маю забрати. … Читати далі

– Алло! Привіт, люба! Зараз зателефонувала мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: їй готель знімати, чи можна в нас зупинитися? – Привіт! Звичайно, у нас! – зітхнула Олена. – Коли вона приїде?Зараз що-небудь смачненьке приготую! – Не потрібно. Вона вже їде до нас. Викликав їй таксі і скинув грошей на карту, сама … Читати далі

– Донечко! – каже мама. – Як у тебе справи? А ми ось братику твоєму машинку купили. “Братику” моєму – двадцять сім років. А “машинку” йому купили – недешеву іномарку. Ну і про мої справи мама запитувала для видимості. Насправді, ні її, ні батька не хвилює, як у мене справи. Мені вже тридцять років. Живу … Читати далі

– Ти, тату, більше до нас не приходь. А то, коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче до самого ранку. Я засну, прокинуся, знову засну і знову прокинуся, а вона все плаче і плаче. Я її питаю: “Мамо, чому ти плачеш? Через тата?..” А вона каже, що й не плаче, а просто носом … Читати далі