– У нього немає слабкого шлунка! – вибухаю я. – Це ви його таким зробили! Ви і ваша гіпер опіка
Я дивлюся на унітаз і не можу повірити своїм очам. Там, у білосніжній керамічній чаші, плавають залишки моєї солянки – тієї самої, що я варила чотири години. Чотири. Години. – Наталю Львівно! – кричу я, відчуваючи, як тремтить голос. – Ви що ж це робите?! Свекруха з’являється у дверному отворі ванної, витираючи руки бездоганно білим … Читати далі