Романович 
– Маріє, ну хоч чаю дай дітям! – Олена притискала до себе молодшу дочку. – Ми з п’ятої ранку в дорозі. Двоюрідна сестра стояла у дверях своєї квартири, загороджуючи прохід. На обличчі – маска ввічливої байдужості. – Олено, у мене гості скоро. Ви ж на вокзал за годину? – За дві. Потяг о дев’ятій вечора. … Читати далі
Не можу я її ось так просто вигнати. Ну і що, що мама мені все залишила? І не важливо, що Марта не завжди себе добре поводила, – думала собі Ганна дивлячись на Марту, що прийшла з похиленою головою у відчаї. Ганна й Марта були рідними сестрами. Старша, Марта, ще зі школи мріяла про місто. А … Читати далі
Галина і Дмитро поверталися до міста. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити. Доля звела їх у тому віці, коли діти вже виросли, коли підростали онуки. Обоє були самотні, обом хотілося свого простору, свого спільного житла. Але в покупці саме цього будинку Галина ще сумнівалася – аж надто це село далеко. Хоча будинок добротний і … Читати далі
Ніна жила з мамою у великій трикімнатній квартирі в центрі міста. Не одружилась, дітей не мала, але не тому, що не хотіла – просто не склалося. А ще, мабуть, тому, що завжди була біля мами. Спершу – бо хворіла, потім – бо мама старіла, а далі – бо без неї мама вже й не могла. … Читати далі
– Я не зрозуміла! Як це ти більше не будеш до бабусі їздити? Вона до тебе звикла! Сумує! Ти ж у неї, можна сказати, єдина залишилася, окрім мене! Людмила Павлівна кричала так, ніби її невістка, Марина, щойно продала батьківщину. Марина байдуже чистила апельсин, притиснувши телефон до вуха плечем. Вона вже звикла до наїздів свекрухи, але … Читати далі
– Яно, мені мама сьогодні дзвонила. Вона збирається приїхати, – сказав Павло своїй дівчині. – Чудово! – відповіла Яна. – Я нарешті з нею познайомлюсь. – Яно, тільки розумієш, яка справа: мамі може не сподобатися, що ми з тобою живемо разом. – Вона вважає, що спільне проживання до шлюбу неможливе? – здивувалася Яна. – Зазвичай … Читати далі
— Леро, нам терміново потрібно поговорити. Це дуже серйозно! О котрій ти повернешся додому? Голос чоловіка Валерії звучав схвильовано, тож жінка не на жарт злякалася. — Що сталося, Славко? — запитала вона. — Я не можу по телефону. Коли ти прийдеш додому? — У мене запис до перукаря на шосту вечора. Але якщо сталося щось … Читати далі
Ганна повернулася з Іспанії після шістнадцяти років важкої праці. Виносила чуже сміття, витирала пил, готувала, годувала чужих дітей, а у вільний час – плакала за своїми. Вона поїхала, коли молодшій доньці було десять а синові – дванадцять. Поїхала не з легкої душі, а з розпачу – не було за що жити, чоловік помер, а борги … Читати далі
– Мамо, ти де? – схвильовано кричав у слухавку син. – Куди зникла? Я з роботи прийшов, а вечері нема! – У Наталі своєї спитай, чому вона не приготувала. – То вона тут до чого? Вона також голодна! – Валеро, ти одружений чоловік! Домовтеся якось між собою і приготуйте поїсти… – Ви знову вчора до … Читати далі
— Ні, навіть не просіть! — Ніна Василівна категорично махнула рукою. — Ваша дитина — ви її і виховайте! В принципі, це було справедливо: коли дочка дізналась, що при надії, мама відразу попередила, що допомагати буде помірно — і, бажано, лише грошима. Принаймні, роботу, щоб няньчитися з онукою, не кине. І це, в наш непростий … Читати далі