Романович

Ганна повернулася з Іспанії після шістнадцяти років важкої праці. Виносила чуже сміття, витирала пил, готувала, годувала чужих дітей, а у вільний час – плакала за своїми. Вона поїхала, коли молодшій доньці було десять а синові – дванадцять. Поїхала не з легкої душі, а з розпачу – не було за що жити, чоловік помер, а борги … Читати далі

– Мамо, ти де? – схвильовано кричав у слухавку син. – Куди зникла? Я з роботи прийшов, а вечері нема! – У Наталі своєї спитай, чому вона не приготувала. – То вона тут до чого? Вона також голодна! – Валеро, ти одружений чоловік! Домовтеся якось між собою і приготуйте поїсти… – Ви знову вчора до … Читати далі

— Ні, навіть не просіть! — Ніна Василівна категорично махнула рукою. — Ваша дитина — ви її і виховайте! В принципі, це було справедливо: коли дочка дізналась, що при надії, мама відразу попередила, що допомагати буде помірно — і, бажано, лише грошима. Принаймні, роботу, щоб няньчитися з онукою, не кине. І це, в наш непростий … Читати далі

– Ідіть негайно! Щоб вашого духу тут не було, – Артем тягнув тещу, яка ледь стояла на ногах, до чорного ходу ресторану, – і прикрийтеся чимось. Я викликав таксі, зараз під’їде. – Артеме, не сердься на мене, всім же сподобалося, було весело, – говорила Олена Іванівна заплутаною мовою, – а де моя донька, Дашенька, чому … Читати далі

— Марку, передай Ані соусницю, — вимовила Світлана Анатоліївна спокійно й чітко, але я встигла помітити, як сіпнулась її губа — ледве вловимий знак зневаги. Я повільно підвела погляд від тарілки. На бездоганно білій керамічній поверхні застигла темно-червона пляма бурякового соку — мов доказ чогось недоброго. Мій чоловік Марко здригнувся, потягнувся через стіл і, ніяково, … Читати далі

Коли Ігор пішов із сім’ї, синові було лише шість. Малий Андрій тоді стояв на підвіконні й кричав: «Тату, не йди!», а той лише відвернувся, аби не бачити ці сльози, бо сам ледве стримував свої. Йому і справді було дуже важко, але він розумів, що з дружиною у них нема майбутнього. Ігор поїхав з міста, почав … Читати далі

Більше двадцяти літ Тетяна зціпивши зуби терпіла, що чоловік її, мов прив’язаний, бігав до матері по кожному дзвінку, а потім просто взяла й поїхала. Тільки-но він за поріг — вона за сумку й до дверей, і навіть діти не змогли її зупинити. Таня з гуркотом кинула тарілку в раковину. Посудина витримала, не розбилася. Стомлено спершись … Читати далі

Хтось вимогливо натискав на дверний дзвінок, і він дзвонив на весь будинок. Та хто ж це такий настирливий? Таня ледве встала – лежала цілий день. Живіт прихопило, зранку не минає. По термінах наче ще рано, та й боязко викликати швидку, може вона відлежиться, та все й пройде. Таня дотяглася до дверей – йти боляче – … Читати далі

Дід Сергій прийшов додому до сина і застав невістку в поганому настрої. Перша думка була насварити Михайла, але швидко передумав: “Що я постійно його винним роблю, не розібравшись, відразу його звинувачую, його дружина ще та штучка гонориста, якщо що не по її, то надує губи і мовчить, а ти думай, яка шлейка їй під хвіст … Читати далі

В магазин сьогодні можна було не заходити, тож після роботи Юля забрала з садка чотирирічну Софійку, та одразу попрямувала додому. До приходу з роботи чоловіка залишалася майже година – можна було, не поспішаючи, зайнятися приготуванням вечері. Переодягнувши доньку і зайнявши її іграшками, Юля дістала з холодильника м’ясо. Але в цей момент у двері подзвонили. – … Читати далі