Оксаночко, у нас у родині так не прийнято, — м’яко, але безапеляційно говорила свекруха, переставляючи баночки зі спеціями, які Оксана купила на свій смак. — Спеції мають стояти за алфавітом. І взагалі, від цих закордонних приправ лише шлунок псується. Наш тато завжди любив просто сіль і кріп. Спочатку Оксана намагалася підлаштуватися. Вона посміхалася, кивала, дякувала за поради. Їй хотілося бути хорошою дружиною і доброю невісткою. Вона готувала вечері, намагаючись вгадати вподобання нової родини. — Смачна вечеря, — сказала якось Оксана за столом, сподіваючись на звичайну людську розмову. — Нормальна, — відповіла Галина Петрівна, прискіпливо розглядаючи шматочок запеченого м’яса. — Тільки наступного разу вимикай духовку на п’ять хвилин раніше. Зайві витрати на електрику нам ні до чого, та й м’ясо не повинно бути таким сухим. Павлик з дитинства любить соковите. Павло під час цих розмов зазвичай просто мовчав або переводив тему на свої робочі справи. Він розповідав про нові об’єкти, про замовників, про те, як важко зараз узгоджувати документацію. Для нього все було гаразд. Він повернувся в рідне гніздо, де про нього дбали дві жінки
— Навіщо ти взагалі одружувався, якщо твоя мама досі вирішує, яку каву тобі пити зранку? — голос Оксани звучав не зі злістю, а з якоюсь тихою, виснаженою втомою, яка буває лише тоді, коли аргументи закінчилися ще кілька місяців тому. Павло навіть не підвів голови від екрана свого ноутбука. Його пальці швидко бігали по клавіатурі, наче … Читати далі