Романович — Тобі шістдесят, яка робота? — реготнув зять, Вадим, кидаючи ключі від машини на мій ідеальний порядок у передпокої. — Іди онуків няньч, Ольго Петрівно. Він завжди кликав мене на ім’я та по батькові, ніби підкреслюючи дистанцію і мій вік. Ніби вбиваючи цвяхи в кришку труни мого професійного життя. Моя донька Світлана, його дружина, винувато … Читати далі
— Аню, збирайся, їдемо додому, — спокійно та рішуче промовила свекруха, дивлячись на розгубленого сина. — Не потрібен тобі такий чоловік, якщо він вде зараз влаштовує несмішний цирк! Аня розгублено стояла посеред залу ресторану, тримаючи в руках весільний букет, поки її наречений нервово задихався від напруги через розбиту тарілку з нарізкою. Вона й гадки не … Читати далі
— Мамо, ти довго ще будеш порпатися біля тієї моркви? М’ясо вже маринується, а у мангалі навіть вогонь не горить. Може, трохи поворухнешся? Світлана повільно випростала натруджену спину. Вона сперлася долонею на дерев’яний держак сапи і важко перевела подих. Ранкова прохолода давно поступилася місцем липкій літній спеці. Від прогрітої землі йшов дух вологого торфу та … Читати далі
П’ятий рік подружнього життя розпочався із сюрпризу. Свекруха отримала у спадок дачу і вирішила віддати її синові. Віддати у користування, – не продати, не подарувати, а саме віддати. Просто без оформлення документів. – Лідочко, ти у нас сільська, а моя Ксюша білоручка, до землі вони з чоловіком не привчені. Мені теж там копатися не подобається. … Читати далі
Я завжди вважала, що гроші люблять тишу. Коли мені було двадцять п’ять, я відкрила свій перший косметологічний кабінет. До тридцяти двох років він розрісся до мережі елітних клінік естетичної медицини «Аурум» із філіями у трьох містах. Мій дохід давно обчислювався семизначними цифрами, але я ніколи не пишалася цим. Я їздила на безпечному, непомітному «Вольво», носила … Читати далі
Широкий прозорий скотч розмотувався з таким різким і неприємним тріском, що синьйора Анна в сусідній кімнаті тихо охнула і покликала собаку. Ольга звично притиснула край рулону ліктем, провела долонею по цупкій синій тканині клітчастої сумки і заклеїла останній кут. Руки від липкої стрічки були сухі й шорсткі, а поперек нив так тупо й невідворотно, як … Читати далі
Каструля з дешевими пельменями стояла на плиті й виділяла запах вареного тіста із сумнівною начинкою. Я дивилася на цю каструлю і думала про те, що ще пів року тому навіть уявити не могла, що буду варити саме ці пельмені — найдешевші в магазині, у сіро-синій упаковці, яку я раніше оминала. — Знову ця гидота? — … Читати далі
Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтина в неї була пристойна, але руки від маминих відрізнялися. Пальці були коротшими і товстішими, – їх вона тримала в замку. А ноги в неї були худіші за мамині, ступні довші. Ми сиділи з братом Валеркою, – йому сім, мені дев’ять, – … Читати далі
— Мій синочок такий гарний вийшов! — промовила Ніна Петрівна, зверхньо оглядаючи Олесю з ніг до голови. — Як тобі пощастило, що він взагалі звернув на тебе увагу! Навіть не уявляю, чим ти його підкупила… Олеся лише ввічливо посміхнулася, намагаючись стримати обурення й не зіпсувати перше знайомство. Вона й гадки не мала, що після весілля … Читати далі
Марина закінчила нараду і вийшла з переговорної, коли на екрані телефону висвітився дзвінок від тітки Олі. Дивно – зазвичай вона воліла писати повідомлення, а телефонувала лише у справі. Жінка пройшла у свій кабінет і прийняла виклик. – Маринко, привіт, сонечко! – голос тітки звучав незвично натягнуто. – Слухай, ти пам’ятаєш про дачу дідуся Семена? Як … Читати далі