– Мамо, привіт, – радісно говорила телефоном дочка, – сьогодні ввечері ми з Артемом прийдемо додому на вечерю, хочу тебе та батька познайомити з ним. – Привіт, Яно, – привіт, – посміхаючись, говорила Ксенія Андріївна, відволікаючись від екрана комп’ютера. – Яка вечеря, я на роботі сьогодні трохи затримаюся, звіт закінчити терміново треба … Поки дістануся […]
– Ма, тобі вже 65. Треба йти до нотаріуса та хату переоформляти на спадок, – дорікала сестра у гостях
Тиждень тому в моєї мами було свято, 65 років. Вона не хотіла якось гучно то святкувати. Просто запросила у гості, вдома посидіти. Я купив їй гарний букет троянд, теплий халатик та ще капчики в комплект. Ну і поставив у конверт 3 тисячі гривень, ще знадобляться. Але от жінка та діти не змогли приїхати. Син захворів, […]
— Ну, і де твоя принцеса? Знову буде цією старою прикриватися? Що за часи настали, коли батьки чоловіка на останньому місці?! — починала вона, перемішуючи салат з такою силою, ніби намагалася розмазати гнів по салатнику. — Мамо, досить, — втомлено сказав Ігор. — Ти ж знаєш, у бабусі Юлі важкий стан. Навіщо ти так? — Знаю я ці стани! Вона просто тебе за людину не вважає! Робить що хоче! Ти хоч помітив, як вона у нас їсть? Вся скривиться, сидить незадоволена! Жах, а не невістка! Не поважає, не слухається, не цінує твою матір! А вже як зухвальствує по телефону — взагалі немислимо!…
— Ну, і де твоя принцеса? Знову буде цією старою прикриватися? Що за часи настали, коли батьки чоловіка на останньому місці?! — починала вона, перемішуючи салат з такою силою, ніби намагалася розмазати гнів по салатнику. Комунікаційне обладнання — Мамо, досить, — втомлено сказав Ігор. — Ти ж знаєш, у бабусі Юлі важкий стан. Навіщо ти так? — […]
Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. – Знеболююче випий, ось! – колега співчутливо простягнула баночку з таблетками. – Від усього допомагають. Не допомогли. До вечора Ользі стало зовсім зле. Ледь відкривши двері додому, жінка практично ввалилася в квартиру, а потім і зовсім осіла на підлогу. І без того маленька і субтильна, скорчившись на килимку біля порога, вона нагадувала безпритульну собачку. – Пашо, виклич лікаря…
Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. Медичні установи та послуги – Знеболююче випий, ось! – колега співчутливо простягнула баночку з таблетками. – Від усього допомагають. Не допомогли. До вечора Ользі стало зовсім зле. Ледь відкривши двері додому, жінка практично […]
У вітальні стояв Дмитро. Не сидів, не ходив — саме стояв, по-військовому випрямившись, зі схрещеними на грудях руками. — Нам потрібно поговорити, — сказав він сухо. Я повільно поставила сумку на тумбу. — Я сьогодні бачився з Андрієм, — продовжив він. — Вони з дружиною давно живуть на роздільному бюджеті. Кожен сам за себе. І знаєш, у них все чесно. По-дорослому. Я зняла пальто, акуратно повісила на вішалку. — І до чого ти хилиш?
Я увійшла в квартиру пізно, втомлена до оніміння в ногах. Зняла туфлі біля порога — і відразу відчула: повітря якесь важке, ніби перед грозою. У вітальні стояв Дмитро. Не сидів, не ходив — саме стояв, по-військовому випрямившись, зі схрещеними на грудях руками. — Нам потрібно поговорити, — сказав він сухо. Я повільно поставила сумку на […]
— Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.
Наталка поставила на стіл тарілку зі смаженою картоплею, але відразу ж відсмикнула руку — сковорідка виявилася занадто гарячою. Пальці злегка почервоніли, але біль був терпимим. Тераси, газони й сади У повітрі стояв аромат кропу і смаженої цибулі, за вікном світило травневе сонце, долинали веселі дитячі голоси. Звичайний вечір у їхній двокімнатній квартирі на третьому поверсі. — Максим, […]
– Світланко, чого ж ми наче школярі якісь оце по кутках зажимаємось? Кидай свого Сашка та давай нормально жити!
Мені 56 і я розлучаюсь зі своїм чоловіком. Знаю, що звучати це може по-дурному, але така вже моя доля… Заміж я вийшла дуже рано, мені ще й 17 не було. Тоді в нас так прийнято було: погуляв парубок з дівчиною, пузо їй зробив і заміж кличе, аби ганьби не набратися. От і у нас із […]
— Оля, не сміши мене. Квартира оформлена на мене, — голос Валентини Іванівни став крижаним. — Ти це прекрасно знаєш. Тому тільки я буду вирішувати, коли її продавати. — Мамо, але у нас маленький син. Максиму ще немає трьох років, він не ходить до садочка. Я не працюю. Ми збираємо гроші на своє житло, але поки що… Де ми будемо жити?…
— Оля, не сміши мене. Квартира оформлена на мене, — голос Валентини Іванівни став крижаним. — Ти це прекрасно знаєш. Тому тільки я буду вирішувати, коли її продавати. — Мамо, але у нас маленький син. Максиму ще немає трьох років, він не ходить до садочка. Я не працюю. Ми збираємо гроші на своє житло, але […]
— Тату… — ледь чутно прошепотіла Ліза, з трудом повертаючи голову, немов навіть цей маленький жест давався їй з неймовірним зусиллям. Вона лежала в лікарняній палаті вже чотири довгих місяці. Хвороба, як тінь, невідступно повзла по її тілу, висмоктуючи з нього життя день за днем.
— Тату… — ледь чутно прошепотіла Ліза, з трудом повертаючи голову, немов навіть цей маленький жест давався їй з неймовірним зусиллям. Вона лежала в лікарняній палаті вже чотири довгих місяці. Хвороба, як тінь, невідступно повзла по її тілу, висмоктуючи з нього життя день за днем. Хвороба залишала лише тендітний силует дівчинки, яка колись стрибала по […]
– Я в свої 37 сама розпоряджуся спадком! – А про моїх батьків та синів ти подумала? – витріщився чоловік
За Анатолія я вийшла шість років тому. Він розлучений, має двох дітей від попереднього шлюбу. Їм постійно допомагає, пів зарплати віддає колишній. Мені подобається, що він дбає про рідних і я люблю його синів, та нам дуже важко фінансово. Так сталося, що сама я дітей досі не маю. Наразі лікуюся, адже хоча мені вже 37 – дуже […]