Ти що таке кажеш? Схаменися! – Михайло нарешті спробував видавити з себе якесь чоловіче обурення та підвищив голос. – Це мій рідний син! Як я можу виставити його разом із дівчиною за двері на вулицю в таку сильну зливу? Де твоя елементарна жіноча чуйність, де твоє людське співчуття? Через якусь нещасну пляму на халаті чи порожню коробку на підлозі ти готова зараз зруйнувати нашу родину, наш шлюб? Та ти просто справжня егоїстка, ти зациклилася на своїх речах і чистоті, для тебе речі дорожчі за людей! – Я зациклилася на повазі до себе, Михайле. На повазі до моєї праці, до мого простору і до мого дому. Якої у тебе, як сьогодні остаточно виявилося, немає взагалі. Ти три тижні поспіль підло обманював мене, вигадував неіснуючу роботу, дивився мені в очі і проводжав на дачу лише для того, щоб за моєю спиною влаштовувати тут розваги. Якщо тобі так неймовірно шкода свого сина і ти хочеш бути хорошим батьком — будь ним. Збирай речі, йди разом із ним під дощ, допомагай йому шукати нове житло, плати за нього зі своєї кишені і живи разом із ними там, де вам буде зручно і де ніхто не буде вимагати чистоти
Ніколи не думала, що звичайний букет свіжого кропу, кілька кущів полуниці та рання літня негода можуть повністю змінити моє життя і зруйнувати шлюб, який з боку здавався майже ідеальним і тривав понад шість років. – Сонечко, ти точно все зібрала? Перевірила розсаду помідорів? Добрива у багажнику? Давай я сам усе донесу, тобі не можна піднімати … Читати далі
