Романович — Ірино, я знаю, що ти вдома, відчини мені, будь ласка, я просто постою тут і нікуди не піду. Цей голос під моїми вхідними дверима не сплутаєш ні з ким у світі. Голос людини, яка знала про мене все від першого курсу гуртожитку й до тієї весни, коли вирішила, що моє щастя їй пасуватиме значно … Читати далі
— Тобі сорок сім, Олеже, яка ще двадцятидев’ятирічна дівчина, ти ж їй майже в батьки годишся? — спитала я, дивлячись йому просто в очі, поки він перекладав сорочки з нашої спільної шафи у велику дорожню сумку. — Вона доросла людина, Лесю, і бачить у мені справжнього чоловіка, а не просто того, хто закриває побутові дірки, … Читати далі
— Кішки в нашому домі не буде! Або ти позбудешся цієї тварини, або сюди більше не повернешся ні ти, ні вона. Андрій застібав куртку біля вхідних дверей і навіть не дивився на дружину. Він просто перевіряв кишені: документи, старий телефон із потрісканим екраном, зв’язка ключів на важкому металевому кільці. Олена стояла в проході між кімнатою … Читати далі
Ірина стояла біля плити, не повертаючись до дверей, і сердито мішала кашу, ніби саме вона була винна в усьому, що відбувається. За спиною спершу повисла тиша, а потім долинув важкий зітх. Не просто зітхання, а ціла маленька сцена: довга, скривджена, з натяком на вселенську несправедливість. Ірина знала цей звук до дрібниць. Він означав: “Я тут, … Читати далі
Таня завжди хотіла знайти свою маму і дізнатися, чому вона відмовилася від неї. А коли знайшла, не знала, що їй робити з цією правдою. Учителька Таня допомагає своїм учням Ігорю й Андрійкові, не знаючи, що їх єднає спільне минуле. Поки вона шукає свою матір, до її рук потрапляє документ, який змінює уявлення всіх трьох про … Читати далі
Осінній ранок був прохолодний і вологий. Над міськими багатоповерхівками тягнувся тонкий туман, а в просторій трикімнатній квартирі на сьомому поверсі від самого ранку дзвеніли чашки й лунало невдоволене бурчання Марії Петрівни. — Я просто не розумію, Сашо, навіщо ми це робимо, — бурчала вона, натягуючи на себе бежевий кардиган із тонкої вовни й прискіпливо розглядаючи … Читати далі
Виявляється, весь цей час вона жила в сусідньому будинку. Як? Як це взагалі можливо, я її всюди шукав довгі роки, а вона була зовсім поруч. Це було найкраще літо в моєму житті. Так я думав тоді, так я думаю й зараз, понад тридцять років потому. Батьки не пішли у відпустку влітку, і щоб ми не … Читати далі
— Жодної квартири від свого батька ти не візьмеш! Мала б хоч трохи гордості! Колись він нас залишив без грошей, а тепер раптом вирішив удавати доброчинця? Заробиш сама й сама собі купиш! — різко відрізала мати, вимикаючи телевізор. Ірина лише втомлено сперлася плечем об одвірок і тихо зітхнула. Ця розмова вже не вперше спалахувала в … Читати далі
У школі забили на сполох, коли худенька Дашка почала перетворюватися на бомбочку на тоненьких ніжках, були комісії, якісь розгляди. На п’ятнадцятий день народження, о шостій ранку, зателефонувала Дашка й тихим голосом привітала з народженням дитини. Світлана приходить до коханого й бачить на його руках заплакану дівчину. Оля пояснює, ким доводиться Сергієві й чому нещодавно намагалася … Читати далі
— Ти взагалі знаєш, що твоя свекруха вже третій день живе на твоїй дачі, перекопала мій квітник і викинула твої улюблені троянди? Ірина ледь не впустила телефон просто на клавіатуру. У слухавці важко дихала сусідка по дачі, пані Варвара. У її голосі тремтіло справжнє обурення. — Варваро Петрівно, ви, мабуть, щось переплутали, — спокійно сказала … Читати далі