Романович

— Я тобі вже сказала і більше повторювати не збираюся! Твоя сестра зі своїм хлопцем у нас тиждень жити не будуть! — Леся відвернулася від чоловіка і продовжила розставляти на полиці в дитячій кімнаті м’які іграшки. — Лесю, ну що ти як кам’яна стіна? — Антон притулився до дверного косяка, спостерігаючи за тим, як дружина … Читати далі

Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у голову: Господи, мені ж сьогодні п’ятдесят дев’ять, а скоро вже й шістдесят! Як же це так швидко?! Син Кирило до неї цими вихідними не приїде, він у відрядженні. Невістка Лілія з дітьми вдома, онучка Маргоша з радістю б до бабусі приїхала, … Читати далі

Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота, город, худоба, діти. Її син Іван і дочка Ліля були сенсом її життя. Але якось так склалося, що любов її була нерівною. Ні, не в тому сенсі, що одного більше, а іншого менше. Просто Ліля … Читати далі

Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби спеціально обирала момент, коли хочеться ще трохи повалятись у ліжку. — Олено, дорога, збирайтесь на дачу! — голос свекрухи звучав бадьоро і не терпів заперечень. — Уся родина буде. Відпочинемо на природі, подихаємо свіжим повітрям. Олена поглянула на чоловіка, який лежав … Читати далі

– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала шурупокрут, не зважаючи на верески. Старий замок з неприємним скреготом піддавався, шурупи вилітали один за одним. – Варя, йди геть, – спокійно, але твердо промовила Марія, не підводячи голови. – Не заважай. – Не заважати? … Читати далі

— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко, а для мене розкладачку якусь знайди! — незадоволено сказала Наталка. — Розкладачок не тримаємо, а … Читати далі

— Іро! Ірино, ти де?! — Сергій увірвався в спальню, ледь не збивши з ніг племінника, який тягнув мокрий рушник через весь будинок.— Це нестерпно! Ірина сиділа на ліжку, закривши обличчя руками. У сусідній кімнаті кричали діти сестри, на кухні теща щось смажила, створюючи пекельний дим, а з веранди доносився голосний сміх подруги матері та … Читати далі

Катюша Стародуб, учениця 5-го класу, рано вранці йшла по засніженій сільській дорозі до школи і тихо плакала. Ну чому все так? Всі її однокласники живуть з батьками, з мамою і татом, а вона, Катя, живе з бабусею і дідусем, а маму бачить дуже рідко. Ні, бабусю Катя теж дуже любить, вона, бабуся, дуже хороша, добра … Читати далі

— Будиночок не ваш. Хоча ви праві, є за що нам дякувати, що пустили вас сюди пожити. — Як пожити? Я думала, це мій будинок. Планувала переїжджати на постійне проживання. Навіть оплатила новий дах, старий трохи протікав… — Дуже просто. Ми з Кирилом все обговорили заздалегідь. Бачите, грошей у нас не так багато, а дачу … Читати далі

– Катю, де моя краватка синя? – крикнув Дмитро зі спальні. Катерина стояла на кухні, помішуючи вівсянку. Сім років заміжжя, і щоранку – як день бабака. Він поспішає в офіс до успіху та грошей, вона залишається між плитою та пральною машиною. – У шафі на другій полиці! – озвалася вона. – Не бачу! Катя, де … Читати далі