– Віра, все-таки приїхала! Яка онука у тебе, добра, привітна! А ти сама надовго
..Микола зайшов до кімнати, де, ховаючи обличчя в долонях, сиділа його мати Віра Іванівна… -Мамо, ну що таке?.. – Згадала Ваську, -відповіла, схлипуючи, жінка.. – Та забудь вже свого кота! Його немає. Він не пропаде, приб’ється до когось! Зате в тебе є онуки, цілих двоє! Займися ними, хоч якась користь від тебе буде, – кивнув … Читати далі