Додуматися до такого! Я йому, виявляється, ще щось винна

– Мамо, привіт! Зайнята? – запитав син телефоном у Дарини, яка в цей час поспішала з роботи. – Ні, поки що не зайнята. Щось термінове в тебе? Просто мені незручно за кермом розмовляти. Ти ж знаєш, що я цього не люблю. – Просто хотів дізнатися, як ти. Нічого нового не сталося у твоєму житті? – … Читати далі

– А ще сім’я – це витрати, які не почекають

– Я більше не хочу оплачувати твої замовлення, – Олена різко штовхнула двері кухні і поставила на стіл пакет із продуктами. – Що? – Ігор відвів погляд від телефону і насупився. – З чого це ти вирішила? Олена видихнула, стискаючи ручки пакета. Ігор із тихим стуком відклав телефон. – Не починати б із порога… – … Читати далі

– Сашко, ти не чужий, ти наш син – тихо сказала Аліса

Сашко дивився на Люду і дуже їй заздрив. Люду забирали з дитячого будинку. Нові мама і тато вже оформляли документи і в неї тепер буде сім’я. Люда розповідала, як вона проводила час зі своїми новими батьками. Про зоопарк, де Сашко ніколи не був, про ляльковий театр і про варення – абрикосове з кісточками. Сашку було … Читати далі

– Мамо, повертайся, як же ми без тебе? Ми будемо мити посуд, допомагати, – просила Ліза

Катерина увійшла до квартири, кинула ключі на тумбочку, поставила поруч сумочку і почала розстібати пальто. Із глибини квартири долинув чи то шерех, чи то шепіт, причому чоловічий. Катерина завмерла і прислухалася. “Точно, шепіт. Дочка не одна”. Наступна думка облила гарячим душем: “А що вони там роблять?” І Катерина, не роздягаючись, підійшла до кімнати доньки, постукала … Читати далі

– Щось ви не кликали мене на свята, поки не дізналися, скільки я заробляю

– Анастасія Олександрівна, там ваш чоловік на лінії. Каже, що у вас мобільний вимкнений. “От дідько”, – подумала Настя, адже вона хотіла поставити телефон на зарядку, коли приїхала на роботу, але її одразу ж захопили у вир справ і вона банально забула зарядити телефон. Хто знає, скільки важливих дзвінків вона вже встигла пропустити. Вона подякувала … Читати далі

А й справді, мій не мій, яка різниця? Те, що не мій, це ще довести треба

– Ура! Тато приїхав! Тату, тату! Ти ж нас не кинеш? Татку, ти тільки не залишай нас тут! Бабця Надя сказала, якщо ти нас не забереш, то вона нас у дитячий будинок здасть! Вона старенька зовсім, їй нас не віддадуть, на тебе одна надія! Ми з Мишком тебе слухатися будемо, чесно-чесно! І їмо ми зовсім … Читати далі

– Дякую, Дарино. За онучку дякую. Андрію я не казав ще. Поїдемо

– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері ногою, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям в очі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки-но перестали пліткувати, ми з батьком у магазин півроку зайти не могли. Навіщо ти приїхала? Душу з нас вийняти? Га? – Хто там, Галь? – Дочка твоя старша приїхала. – Даринка? Батько … Читати далі

Це моя квартира. Я тут господиня. Це вони в мене живуть, а не я в них

– Отже, так, Вікторе. – Дружина стояла на кухні, презирливо дивлячись на чоловіка. – У мене важлива розмова. Навіть не здумай мене перебивати. За весь час, поки були одружені, чоловік уже прекрасно зрозумів, чим загрожує подібний вступ. Грім і блискавки посиплються на його голову пачками. – Ну, давай, починай. – Він уже здогадувався, що хоче … Читати далі

Таких збігів не буває. Це доля

Незважаючи на неділю, Ліда прокинулася рано. Умилася і поставила на газ чайник. Поки він грівся, вона стояла біля вікна і дивилася на подвір’я, за звичкою виглядаючи машину чоловіка. “Досить уже, – відсмикнула себе. – Його машина давно в іншому дворі стоїть”. Настрій одразу зіпсувався. Ліда відвернулася від вікна і вимкнула конфорку, перервавши істеричний свист чайника. … Читати далі

І що я в ній знайшов? Може, права мама, не треба поки що поспішати з весіллям

– Аліно, вставай. Час їхати, – Петро обережно доторкнувся до плеча жінки. – Куди? – здивовано подивилася вона на свого молодого чоловіка, протираючи очі. – До мами. – А-а-а… – Забула, чи що? – усміхнувся Петро. – Ми ж тільки вчора про це говорили. – Ну забула, з ким не буває. Просто не звикла в … Читати далі