Романович

– Мамо, ось ми з Марією і приїхали, – весело сказав Сергій і поставив у передпокої дві величезні сумки з речами. – Добре, що ти погодилася нас прийняти, а то хоч у готель іди. – Звичайно, живіть, – радо сказала Валентина Вікторівна. – Нехай і затісно нам буде в однокімнатній квартирі, ну нічого, як-небудь розмістимося. … Читати далі

Катерина вийшла заміж у вісімнадцять років. Хоча, правду кажучи, ніякого заміжжя і не було…Просто, в її селищі жив завидний наречений. Місцева знаменитість, так би мовити. Всі дівчата мріяли опинитися в його обіймах. І ось Катя вирішила втерти ніс усім суперницям. І “втерла”. Вона була при надії… Цією новиною вона просто приголомшила претендента в чоловіки. Так-так, … Читати далі

– Рито! Андрій сказав, що ви дачу купили? – запитала Зоя Сергіївна свою доньку. – Так, – відповіла Маргарита, вона вже пошкодувала, що відповіла на дзвінок, бо чудово розуміла, що буде далі. – А зі мною чому не порадилися? – Ми ж для себе дачу купували, а не для тебе. Тому й обирали те, що … Читати далі

Валентина знала, що чоловік від неї гуляє. Нечасто і не тривало, але вся ця павутина брехні тягнулася колючою ниткою через усі їхні стосунки. Зваживши всі за і проти, жінка сама обрала таке життя. Олександр приділяв їй достатньо часу, не картав за зайву огрядність, цінував за хазяйновитість. А головне – був непоганим батьком. Діти його обожнювали. … Читати далі

Катя втомлено потерла очі й подивилася на розкидані по кімнаті речі. У голові тривожною думкою знову пронеслася та сама фраза, що колись, три місяці тому, здавалася правильною: “Ну, нехай поживе трохи, їй же зараз нелегко…”. Але ось вона сидить тут, серед цих туфель, кросівок і різного мотлоху, і розуміє, що вже не може це терпіти. … Читати далі

– Мамо, припини! Скільки можна? – Сашко роздратовано відсунув телефон із фотографіями. – Яка різниця, у що була одягнена Єва на дні народження подруги? – Синку, але ж це ж треба – прийти в такій сукні! Усі присутні були в шоці, – Олена Віталіївна стиснула губи. – Я не розумію, як ти можеш це терпіти? … Читати далі

– Мати Василева… – перехрестилася жінка, дивлячись на фото нареченої в телефоні сина. – Де ти тільки таку знайшов? – запитала Марія Сергіївна сина. Тридцятидворічному Роману не сподобалися слова матері. Він насупився, важко зітхнув і відповів: – Не треба так про Яну говорити. Вона чудова жінка і я її кохаю. – Але, Ромочко! – не … Читати далі

– Ти зовсім сором втратив?! – голос Ганни дзвенів у передпокої, розносився луною по під’їзду. – Знову мені в обличчя брешеш! Як тільки терпіння вистачало стільки років?! Олег , високий і злегка сутулий, намагався одночасно натягнути куртку і зібрати якісь папери з тумбочки. – Ганнусю, ну що ти… Давай спокійно все обговоримо. Це ж нічого … Читати далі

– Як дачу? Яку дачу? – лепетав Сергій. – Гарну дачу! – відповіла Валентина Василівна. – Якраз таку, про яку все життя мріяла! На Сергія було шкода дивитися. Він запустив п’ятірню в шевелюру і з силою стиснув пальці. – Мамо, я дуже сподіваюся, що ти жартуєш! – вимовив Сергій тремтячим голосом. – Синку, які можуть … Читати далі

– А раптом вона не розлучниця, а така сама жертва? – пробурмотіла Олена, розглядаючи адресу в блокноті. Промоклий осінній вітер тріпав її волосся, поки вона стояла перед непоказною багатоповерхівкою на околиці міста. Два місяці тому її життя завалилося. Роман зник так раптово, що вона не встигла навіть злякатися. Просто не прийшов додому після роботи. Спочатку … Читати далі