Романович

Алла з Віктором одружилися. Батько Алли зробив зятя своїм заступником на власній фірмі. Алла ж купалася в компліментах чоловіка, у які їй не дуже вірилося, але дуже хотілося вірити… – Чому ти не народжуєш, Алло?! – раз у раз почала питати Аллу мама. Але Аллу Віктор переконав, що він має дуже важку роботу. Тільки-но Алла починала пропонувати, щоб вона теж вийшла на роботу, як Віктор образився. – Ти що, Алло, я ж для сім’ї стараюся, ледве додому з роботи приходжу! – казав він. – Хто ж мені поїсти приготує, одяг попрасує й попере?! І Алла погоджувалася… А потім Віктор зробив найгірше.

Автор

– Всі вільні, а ви, Алло Петрівно, будь ласка затримайтеся, – строго сказав начальник після наради. Алла приречено зітхнула. Схоже, що незважаючи на всі її зусилля, вона не вписалася в їх колектив… І справа не в її поганій комунікабельності, а зовсім в іншому… Останнім часом Аллі здавалося, що її неймовірні зусилля не минули даремно, і … Читати далі

У Ліди не стало мами… Мати мала великий будинок у селі. Влітку туди любили приїжджати родичі. Дехто міг всю свою відпустку провести в гостях. Мати Ліди відмовляти не любила, а точніше не вміла. Овочів та ягід завжди було повно, яйця від своїх курочок… Родичі дещо купували, та й Ліда завжди привозила матері продукти. Вона завжди говорила мамі, щоб не приймала стільки гостей, але ту було не переконати. А родичі приймали це, як належне… Все сталося уві сні, коли всі гості роз’їхалися. Знесилена після праці мати лягла спати. Вранці вона вже не прокинулася… Наступного року перше літо без мами почалося з несподіваного візиту…

Автор

Весна, а погода як улітку. Купа вихідних, гріх проводити їх у місті. Ліда й Славко поїхали на дачу. Вони взагалі хотіли переїхати туди, робота їх не тримала, обидва працювали з дому. На дачі працювати було зручніше. Там два поверхи, на другому можна було облаштувати хороший кабінет, і не один. Гроші у них на це вже … Читати далі

Віктор сидів на кухні та методично розбирав мамині документи. – Ти хоч поплач, – сказала дружина, яка саме зайшла на кухню. – Все-таки матері не стало! Віктор підвів очі від документів. – Я сумую, по-своєму, – відповів він. – До речі, щодо квартири твоєї матері, – Марина сіла навпроти і пильно подивилася на нього. – Що робитимемо? – Оформлю спадщину, що ще, – знизав плечима Віктор. – Я б з цим не квапилася! – якось підозріло додала Марина. – У мене є інша ідея, що можна зробити з квартирою! – Яка ще ідея? – здивувався чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що запропонує йому дружина.

Автор

Віктор сидів на кухні та методично розбирав мамині документи. Пенсійне посвідчення, медичні довідки, квитанції за комунальні послуги – все життя Галини Петрівни вмістилося у невелику коробку з-під взуття. У п’ятдесят п’ять років він не очікував, що доведеться займатися спадщиною. Галина Петрівна була міцною жінкою, ще місяць тому тягала важкі сумки з ринку та сварила сусідів … Читати далі

Катя розвішувала білизну, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха. – Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала Марія Іванівна. – Доброго дня. Одна. Олексій ще на роботі, – відповіла невістка. – Це добре, що Олексія немає, – свекруха зайшла в квартиру та пройшла на кухню. – Щось сталося? – захвилювалася невістка. – Сталося, Катю… Мені крім тебе і поділитися нема з ким…, – якось дивно відповіла Марія Іванівна. Катя поставила чайник грітися, поставила на стіл вазочку з цукерками. – Розповідайте, мамо, не тягніть…, – попросила невістка. Але Катя навіть уявити не могла, який «секрет» їй відкриє свекруха.

Автор

Катя розвішувала білизну після прання, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха Марія Іванівна. – Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала вона. – Доброго дня. Одна. Ну, з Андрійком, він спить зараз, проходьте. Олексій на роботі. – Це добре, що Олексія немає. Я на це розраховувала. Свекруха зайшла до квартири, зняла … Читати далі

– Володю, не перекручуй! Я лише попросила тебе допомогти – зайти до Тетяни ненадовго, глянути, що там із проводкою, чому не світить люстра, і все!

Автор

– Ні, мамо, не піду. – Як це – не підеш? – Галина Андріївна аж остовпіла. – Я Тетянці обіцяла! Їй нікому допомогти, крім тебе, там потрібна чоловіча сила. Невже тобі так важко? – Важко, мамо. І не хочеться. – Хочеться чи не хочеться – це не виправдання! Дівчині треба допомогти, вона нам майже рідня! … Читати далі

— Не могли ж ми з порожніми руками приїхати. Тут пляшечки з-під молока, я, як ви й казали, нічого не викинула, все вам привезла. В іншому пакеті упаковки з-під яєць. Я знаю, що ви у фермерів берете, ось і знадобляться. Ну а в третьому так, по дрібницях. Ми не користуємося, а викинути рука не піднялася

Автор

Рівно за два місяці по весіллі свекруха навідалася до молодих, не так щоб з перевіркою, а ніби розвідати, як справи, чи не потрібна її допомога. Вдаючи, що втомилася підніматися на третій поверх, Інна Ігорівна, повільно пересуваючись, крутила головою й одночасно оглядала, як ідуть справи з прибиранням та готуванням у найманій квартирі. У ванній кімнаті, миючи … Читати далі

Я не буду продавати машину заради вашого ремонту

Автор

— Ми з мамою тут подумали і вирішили, що треба б твою машину продати. Ти чекаєш на дитину, скоро підеш у декретну відпустку, машина тобі ні до чого. — Я правильно зрозуміла, що ти хочеш продати саме мою машину, а не свою, щоб зробити мамі ремонт? — Ну нарешті! — радісно вигукнув чоловік. Катя стояла … Читати далі

– А ти адресою, дочко, не помилилась? Може тобі хатню робітницю найняти, а ще няню? Мені з вами ніхто не допомагав, було вас троє, а я одна. Робота, будинок, прибирання. І пральних машин таких не було. Іноді вночі руками в тазі прала. – Не кажи мені про минуле століття! Краще про онуків подумай…

Автор

Тамара Опанасівна чекала вечірній дзвінок від доньки. Не щодня дочка дзвонить, справ багато в неї, не встигає. – Мамо, ну нарешті ти вийшла на пенсію! Скільки можна працювати, у тебе є онуки, треба займатися з ними, гуляти! – А чи не вам я допомагала з іпотекою? Через це й працювала. Дякую, що далі працювати на … Читати далі

Щось не те… – казала мати Світлани, – не впускай її щодня, бо щастя не любить, як за ним хтось аж так пильно дивиться. Але Світлана лише сміялась: – Та що ти, мамо! Це ж Галя, ми разом виросли. Вона не може бажати мені поганого. З часом у домі Світлани почалися негаразди. Василя скоротили з роботи. Малий Тарасик почав часто хворіти. А одного дня, коли Світлана з чоловіком трохи посварились, Галя, ніби випадково, почала залишатися на вечері. – Я просто підтримати, ви ж як рідні. Василь сумний, от і поговорили трохи. Але ця «підтримка» з боку Галі була чимось схожим на павутиння: тонка, непомітна, а як втягне – то вирватися важко

Автор

У Світлани завжди була подруга з дитинства – Галина. Жили по сусідству, разом ходили в школу, потім на курси крою і шиття, потім навіть на весіллі Світлани Галина дружкою була. Але щось в цій дружбі було не зовсім рівне. Світлана була лагідна, щира, не знала, як відмовити чи образити. А Галя – гостра на язик, … Читати далі

— Дівчинко моя, ти не хвилюйся, я тебе ні краплі не засуджую, ти не думай, — захлинаючись словами, продовжувала Ірина Степанівна. — Я тобі допомагатиму! І до пологів, і особливо після. Щоб ти інститут закінчила спокійно. — Мамо, та там ще не точно, при надії я чи ні. На тесті немає лінії, а так, щось незрозуміле. Я читала, що бувають хибнопозитивні і неінформативні результати. До лікаря треба йти, а я боюся. — Та чого ти, не бійся! Хочеш, підемо разом!

Автор

— Я відразу розкусив твій план! Ти вирішила приховувати від мене, поки не стане запізно від ЦЬОГО позбуватися! Ось тут Катя не витримала: — Позбуватися? Це не прострочені продукти в холодильнику і не пакет зі сміттям, щоб від нього позбуватися! Це дитина! Жива істота!… …Готувати для своєї дитини — це щастя! Тільки таке щастя останнім … Читати далі