Романович

Майже до тридцяти років Володя жив з батьками і віддавав матері частину зароблених гро   шей. Все змінилося, коли він привів додому Марту та її маленьку дочку, а мати відмовилася прийняти нову сім’ю. Вовка до тридцяти років жив із батьками. Працював, гроші віддавав матері, вона купувала йому речі й продукти. Залишала тільки на бензин і на … Читати далі

— Мамо! Ви ж усе одно цілий день удома, то невже вам так складно зварити людям вечерю? Оксана Степанівна завмерла просто в коридорі з пакунком свіжого житнього хліба в руках і навіть не встигла розстібнути пальто. Сказано це було без злості й без нахабства — зовсім звичайним тоном. Невістка Марія промовила ці слова так, ніби … Читати далі

Олег був абсолютно переконаний, що двадцять чотири роки шлюбу дали йому особливе право: він міг спокійно завести двадцятирічну коханку, дозволяти матері принижувати дружину, а потім, ніби нічого й не сталося, ще й розраховуватися банківською карткою тієї самої дружини. Помилився він лише в одному. Я не збиралася більше оплачувати чоловікові його нове життя, у якому для … Читати далі

Олег зайшов на кухню о пів на восьму вечора, не знявши куртки. Лариса стояла біля мийки й розкладала по сушарці тарілки. Вона навіть не обернулася, хоча чула, як грюкнули вхідні двері. – Ларисо, то ти такими бутербродами пригощала мою маму, яка в нас не була більше року? Лариса поставила тарілку, витерла руки об рушник і … Читати далі

— Якщо жінка після п’ятдесяти втретє виходить заміж за молодшого, вона або свята, або має сталеві нерви, а в моєї свекрухи твердим був хіба що командний тон! Саме так Марина любила подумки супроводжувати сімейні новини, коли на порозі з’являлася Ганна Петрівна. Ганна Петрівна у свої роки й справді наробила галасу серед усіх знайомих і сусідок … Читати далі

Того вечора Олена збиралася розібрати прання і лягти спати раніше. Та Марина повернулася з роботи не сама. Олег залишився в передпокої з дорожньою сумкою, а дочка зайшла на кухню. – Мамо, можна він трохи поживе в нас? Олена відсунула кошик. – А що сталося з його житлом? – Господар сам туди переїжджає. У Олега на … Читати далі

— Мамо! Та що з тобою сталося останнім часом! — голос Оксани тремтів від образи й злості, розтинаючи тишу затишної квартири. — Раніше ти завжди давала мені гроші! Ти мене підтримувала, витягувала з будь-яких негараздів, а тепер сидиш і ніби спеціально чекаєш, поки в мене виникнуть проблеми. Жодна любляча мати так не вчинила б! Хіба … Читати далі

– Ну що, молодята, несіть учорашню весільну касу! – Анжела Іванівна з порога розпорядилася так, ніби була тут господинею, ще й не роззувшись. – Нам із донькою до обіду треба все сплатити! Оксана так і завмерла біля плити з лопаткою в руці. На пательні смачно шкварчали рум’яні сирники. Недільний ранок після власного весілля вона уявляла … Читати далі

— Добрий день, Олено Петрівно, — мовила я, трохи задихавшись після дороги. — А чий це весь крам? — Твій, доню, твій, — рівно відповіла свекруха, виходячи з кімнати ще з одним мішком. — Ми з Богданом вирішили, що так буде краще для всіх. Навіщо тягнути з цим, якщо все одно життя не складається? Я … Читати далі

— Ти що таке верзеш?! Я поїду сам! Олю, цього разу без тебе, — Олег навіть не відвів погляду від яскравого екрана телефона, коли кинув цю фразу. — Там буде суто робочий формат, якісь презентації, суцільна нудьга. Дружинам на цьому ювілеї робити нічого. Це робочий корпоратив. Зрозуміла? Я стояла біля простого кухонного столу з чашкою … Читати далі