Романович

«Ти знову привів своїх колег, щоб вони повчили мене жити на мій власний день народження?» — це питання крутилося в мене на язиці, але я просто змовчала, дивлячись на чотири зайві тарілки, які чоловік виставляв на стіл. Ми ж чітко домовлялися, що прийдуть тільки Тарас із Людмилою. Наші давні, перевірені часом друзі, з якими завжди … Читати далі

Село Вербівка, що розкинулося серед розлогих луків та старезних верб, жило своїм неквапливим, розміреним життям. Тут кожен знав кожного, а новини розліталися швидше, ніж вітер у степу. У невеличкій хаті на краю села, де пахло свіжоспеченим хлібом та сушеними травами, напруга сягнула такої межі, що, здавалося, повітря можна було різати ножем. Марія, молода жінка, яка … Читати далі

На годиннику була майже північ, коли Олег сидів на кухні своєї тепер уже порожньої квартири, стискаючи в руках чашку із захололою кавою. Навколо панувала тиша, яка тиснула на вуха значно сильніше, ніж будь-який гамір. У пам’яті знову й знову прокручувалися події того дня, коли його звичний, цілком комфортний світ розлетівся на шматки. Усе почалося з … Читати далі

— Якщо ти зараз не станеш на мій бік, я просто зберу речі й піду туди, де мене принаймні поважають, — голос Яни тремтів, але в ньому відчувалася залізна рішучість. Ці слова пролунали посеред затишної кухні, яка ще місяць тому здавалася молодому подружжю справжнім куточком щастя. Навпроти стояла Катерина Іванівна, свекруха Яни, і тримала в … Читати далі

Марія стояла біля вікна своєї невеликої кімнати в передмісті Неаполя. За вікном шуміло південне італійське місто, до якого вона звикала довгі сімнадцять років. Коли у свої п’ятдесят вона, спакувавши одну валізу, поїхала за старшою сестрою Надією, багато хто в рідному селі крутив пальцем біля скроні. Але Марія більше не могла терпіти сорому. Її власне подружжя … Читати далі

— Я не буду доглядати за твоєю мамою, і це моє остаточне рішення, — тихо, але так твердо, що аж повітря навколо застигло, промовила Інна. Ці слова стали початком великого перелому в родині, де двадцять років усе трималося на звичному «треба» і «що люди скажуть». Для Тараса це звуковило абсолютно неймовірно, адже його дружина ніколи … Читати далі

Містечко Люботин зустрічало ранок густим туманом, що м’яко розтікався поміж деревами та дахами будинків. У невеликому приватному кабінеті, облаштованому в кутку затишного помешкання, панувала тиша. Наталія Петрівна, професійна бухгалтерка, яка звикла розраховувати кожну гривню, зосереджено переглядала звітну документацію. Її пальці, що звикли до швидкої та чіткої роботи з цифрами, на мить завмерли, коли двері відчинилися … Читати далі

Місто Бориспіль зустрічало вечірніми вогнями, що мерехтіли крізь легкий туман. Ніна стояла біля вікна, спостерігаючи за тим, як мешканці сусіднього будинку поспішають додому, і відчувала дивний спокій. Її власне життя, яке вона будувала по цеглинці протягом багатьох років, нарешті стало таким, як вона завжди хотіла: розміреним, затишним і абсолютно незалежним. Але цей спокій розлетівся на … Читати далі

Дружба Олега та Сергія не була випадковістю. Вона не виникла на корпоративній вечірці чи під час порожніх розмов у барі. Їхній зв’язок кувався ще з університетських часів, коли обидва жили в одному блоці старого, пропахлого смаженою картоплею гуртожитку. Тоді вони ділили останні макарони, позичали одне одному єдину пристойну сорочку на побачення і разом вчили конспекти … Читати далі

Бровари вечоріли. За вікном квартири, де мешкали Софія та Тарас, поступово гасли вуличні ліхтарі, а в помешканні панувала тиша, порушувана лише клацанням клавіатури. Софія знову відкрила файл з бюджетом, сподіваючись, що станеться диво і цифри зміняться самі собою. На жаль, реальність залишалася невблаганною. Іпотечний кредит, щомісячні внески за автомобіль, рахунки за електроенергію, газ та інтернет, … Читати далі