Романович

Соломія ніколи не шукала легких доріг, але й не сподівалася, що її власна доля заплутається у такий тугий вузол. До двадцяти дев’яти років вона перепробувала всі відтінки самотності: від тихого вечірнього чаю на самоті до галасливих посиденьок із заміжніми подругами, де кожен погляд здавався німим запитанням. Вона мріяла про звичайну, теплу любов, про дім, де … Читати далі

— Ти це бачив? Єгоре, ти просто подивися на це! — голос Ольги тремтів, зриваючись на дзвінку ноту, яка зазвичай віщувала грозу в їхній маленькій, але затишній двокімнатній квартирі. Єгор, відклавши газету з програмою передач, зі стомленим зітханням повернувся до дружини. Він щойно повернувся зі зміни — дванадцять годин за кермом міського автобуса вимотували до … Читати далі

— Аню, постривай! Ну будь ласка, дай мені п’ять хвилин! Усього п’ять хвилин, я тебе благаю! Голос був водночас і чужим, і до болю знайомим. Анна впізнала його миттєво, але в ньому не було й тіні колишньої самовпевненої поважності, лише в’язке, майже липке благання. Вона зупинилася на останній сходинці широкого гранітного ґанку, що виходив на … Читати далі

— Мамо, з твоїм городом час зав’язувати, бо для мого чоловіка це вже перебір, — саме з цих слів почалася наша суботня розмова, коли донька навіть не встигла перевзутися в домашні капці. Вона стояла біля порога, ховаючи очі за темними пасмами волосся, і нервово крутила в руках ключі від машини. Позаду неї тупцювали малі двійнята, … Читати далі

Оксана сиділа на краєчку стільця на вузькій кухні, нервово стискаючи в руках холодну порцелянову чашку. Навпроти стояла її мати, Галина Петрівна, підперши боки руками, і дивилася на доньку так, ніби перед нею був не рідний син чи донька, а випадковий чужинець, що приніс у дім брудне взуття. – Тобі ледве вісімнадцять виповнилося, – тихо, але … Читати далі

Вода в невеликій емальованій каструлі повільно закипала, пускаючи дрібні прозорі бульбашки на дні. Олена дивилася на цей монотонний процес крізь каламутне кухонне вікно, за яким сутеніло похмуре листопадове місто. Вона повернулася з роботи годину тому, але навіть не перевдяглася у домашнє, лиш скинула підбори й накинула на плечі старий теплий кардиган. Готувати щось складне не … Читати далі

Ольга сиділа в переговорній кімнаті, дивлячись на лист із пропозицією про підвищення, і не могла повірити в те, що відбувається. Всього годину тому генеральний директор Сергій Миколайович особисто запросив її до себе й оголосив, що керівництво компанії бачить у ній гідну заміну Віктору Петровичу — начальнику відділу маркетингу, який несподівано перейшов до конкурентної фірму. — … Читати далі

— У свої тридцять років без статків та ідеальної зовнішності ти нікому не потрібна! — кинув мені у вічі колишній чоловік, збираючи свої речі біля дверей нашої орендованої квартири. — Дякую за підказку, тепер я точно знаю, від чого мені відштовхуватися на шляху до власного успіху, — відповіла я, зачиняючи за ним двері.  Осінній вечір … Читати далі

— Купіть мені оце, будь ласка, у мене пенсия маленька! — пролунав над вухом наполегливий голос літньої жінки, яка впевнено виклала переді мною делікатеси. — Пробачте, але в мене розрахований бюджет лише для себе й дитини, — тихо відповіла я, спостерігаючи, як бабуся вмить переключила увагу на іншого покупця. Озирнувшись біля каси, я зрозуміла: щойно … Читати далі

— Ти уявляєш, вона розказувала, що на сніданок їла гарячі круасани з паризької пекарні, які їй кожен тиждень присилає заможна подруга, яка межкає у Франції! — вигукнула колега, роздивляючись фотографію звичайної булочки з супермаркету. — А найсмішніше, що вона вигадує навіть вартість звичайного прийому в лікаря чи ціну за проїзд у тролейбусі! Кожне спілкування з … Читати далі