Романович

— Дружино! Де твої гроші?! Ти хочеш сказати, що в тебе навіть на хліб немає? — спитав чоловік у дружини тоненьким, трохи липким голосом, ніби вся провина лежала тільки на ній. Оксана навіть не озирнулася від плити. Вона й без того відчувала його важку присутність за спиною, відчувала, як він перекриває собою світло з коридору, … Читати далі

Олег та Оксана ніколи не заводили розмов про весілля чи дітей. Вони вже півтора року жили разом, і жоден із них не збирався офіційно оформлювати стосунки. Оксана ще на початку сказала, що для неї шлюбне свідоцтво не має жодної ваги. Олег був із цим цілком згоден. – Ти сьогодні коли будеш? Може, ввечері кудись сходимо … Читати далі

Двигун схопився відразу, наче авто саме чекало на цей момент не менше, ніж Оксана. У дзеркалі заднього виду вона ще бачила розчинену навстіж хвіртку, три чужі машини, криво закинуті просто на газон, у який вона вклала стільки сил. А посеред двору стояв Богдан. Із шампурами в руках, розгублений, як людина, в якої щойно вибили землю … Читати далі

— Якщо тобі самому важко, то ми можемо забрати татову машину собі, аби вона даремно у дворі не стояла, — спокійно промовив у слухавку швагро, ніби йшлося про велику послугу. Марина Петрівна стояла посеред порожньої кухні, тримаючи телефон біля вуха, і вперше в житті не знаходила, що сказати близькій людині. Усе своє свідоме подружнє життя … Читати далі

— Мамо! У тебе ж холодильник завжди ломиться від їжі, а рідній доньці з малим онуком шматка хліба шкода? — голос Ірини тремтів від напруги, але в ньому виразно звучала стара, глибоко захована образа, колюча й болісна. — Річ зовсім не в тому, що я «шкодую», Ірино. Просто мій дім — не безкоштовна їдальня, — … Читати далі

«Твоє місце на кухні!» — повторював чоловік. А коли втратив усі гроші, виставив дружину з дитиною за двері. Він навіть не здогадувався, що вона приховала від нього цілий статок… — Твоє місце на кухні, Іро! І не треба вдавати, ніби ти розумієшся на грошах краще за мене! Олексій сказав це так голосно, що його друзі … Читати далі

— Знову ти сидиш над своїм шиттям до ночі! — долинуло з передпокою роздратоване бурчання, в якому ранкова злість уже погано маскувала звичне прагнення керувати в чужому домі. — Невже не можна займатися цим удень, як усі нормальні люди? Або хоча б робити паузи, бо від того дзижчання в голові аж паморочиться! Оксана відклала ножиці, … Читати далі

Осінь того року видалася на диво щедрою на листя. Воно лежало жовтими купами під липами, налипало на ґанок, забивало ринви і шурхотіло під ногами навіть уночі, коли вітер ходив подвір’ям. Орест вставав на світанку, брав граблі, мішки з-під цукру і йшов працювати. Платили йому небагато, але платили щотижня, і він вважав, що це чесна праця. … Читати далі

Мій світ ніби звузився до блискучих уламків скла на кухонній підлозі, до маминих рук, що тремтіли, і до крижаної усмішки чоловіка, чиї слова щойно перевернули все моє життя. — Олена Миколаївна твій новий планшет «випадково» розбила! — кинув він так, ніби в його голосі взагалі не було співчуття. Лише погано прихована втіха, замаскована під втомлене … Читати далі

Олена мішала компот із сухофруктів, коли Андрій зателефонував. У його голосі відразу відчувалася напруга, а перші слова прозвучали майже як вирок: «Мама сказала, що ти — сором для всієї родини». Компот тихенько булькав у каструлі. Олена, наче нічого особливого не сталося, і далі водила дерев’яною ложкою з випаленим написом «Щастя є». Але всередині все стискалося … Читати далі