Романович

— Шановний, ви взагалі в своєму розумі? Це ж моє борошно, я за ним через увесь магазин ішла! — обурилася жінка в черзі. — Та яка вам різниця, пані? Мені лінь повертатися до торгового залу, а вам що, важко ще раз збігати? — цілком серйозно відповів чоловік, перекладаючи чужій товар до свого кошика.  П’ятниця завжди … Читати далі

— Ти дійсно працюєш на касі супермаркету після посади директорки? — з неприхованим здивуванням вигукнула колишня коліжанка, відводячи погляд у бік. — Чесна праця не може бути соромно, а ось знецінювати людину через зміну бейджика — справді дивно, — спокійно відповіла я, просканувавши її чек. Повна зміна професійного статусу стала для мене не лише вимушеним … Читати далі

— Галюню, ти ж у нас дівчина мудра, усе розумієш, — мовила свекруха тим особливим, медовим голосом, яким зазвичай просять про послугу, коли насправді вже все вирішили без тебе. — Навіть якось ніяково казати, але Тарасик останнім часом геть з ніг валиться від роботи. Може, поїдеш на вихідні до свого села чи до товаришки на … Читати далі

Марина та Олексій одружилися і одразу завели розмову про гроші. У сім’ї Олексія усіма фінансами розпоряджався батько. Це й не дивно, бо його мати ніколи не працювала. Батько видавав їй гроші на господарство, звіту не вимагав, та й багато не давав. Треба – попроси. У них так завжди було, всіх це влаштовувало. Батьки Марини жили … Читати далі

— Якщо у вас забрати ці ваші смартфони, ви б одразу навчилися цінувати нормальне чоловіче товариство! — з нахабною посмішкою мовив попутник, крутячи в руках розкладний ніж та викладаючи на стіл свій набір із нарізкою. — Мені не потрібні ні ваші бутерброди, ні ваше товариство, — спокійно, але виважено відповіла я. Ця нічна поїздка в … Читати далі

— Якщо в тебе немає зайвої копійки навіть на хліб, то навіщо ти знову дивишся оголошення про відпочинок у Карпатах? Оксана підняла погляд від екрана ноутбука, де вже другу годину поспіль намагалася звести сімейні витрати. Цифри ніяк не хотіли сходитися. Платіжки за комунальні послуги лежали купою біля чашки з охололим чаєм, а на банківській картці … Читати далі

– Знову їдеш? Тобі на мене зовсім начхати? Дочка називається… – спохмурніла мати. Катерина Василівна стояла біля хвіртки, склавши на грудях руки з коротко підстриженими нігтями. Весняне травневе сонце вже палило безжально, висвічуючи кожну зморшку на старій сухій шкірі її обличчя. Олена застебнула блискавку на дорожній сумці та перекинула ремінь через плече. Сумка важила кілограмів … Читати далі

— Я повернувся, Соломіє. Гуляти набридло, тепер у нас буде справжня родина: тримай сина, йому терміново потрібна мама. Він стояв на сходовому майданчику в розстебнутій осінній куртці й дивився на неї з тією невимушеною, безтурботною впевненістю, ніби просто відлучився на п’ять хвилин по хліб до найближчого кіоску, а зовсім не зник на довгі два роки … Читати далі

— Ти втратиш роботу! Ти хоч це розумієш? Якщо ти зараз вийдеш із кабінету, можеш назад не повертатися! — крикнув керівник відділу, аж почервонів від люті. Остап навіть не зупинився. Він просто взяв куртку зі спинки крісла, сховав телефон у кишеню й мовчки причинив за собою скляні двері великого офісу. Ще п’ять хвилин тому його … Читати далі

Соломія ніколи не шукала легких доріг, але й не сподівалася, що її власна доля заплутається у такий тугий вузол. До двадцяти дев’яти років вона перепробувала всі відтінки самотності: від тихого вечірнього чаю на самоті до галасливих посиденьок із заміжніми подругами, де кожен погляд здавався німим запитанням. Вона мріяла про звичайну, теплу любов, про дім, де … Читати далі