Романович

Юля була впевнена, що знайшла чоловіка, з яким зможе побудувати сім’ю. Але одного дня повернулася додому й почула від нього таке, після чого мовчки зібрала валізу. Мама порадила терпіти й повертатися, а от що сказала бабуся — і чому Юля несподівано подякувала зрадникові, — це вже зовсім інша історія. Коли я відчинив вхідні двері, на … Читати далі

— Якщо ти зараз не підпишеш ці папери, я піду і більше ніколи не повернуся, — сказав Артем, стоячи посеред кімнати у взутті. Він навіть не стягнув куртку. Дивився просто в очі — впевнено й трохи нахабно, ніби ще й робив їй ласку, а не навпаки. — Але ж це квартира моєї бабусі, — ледь … Читати далі

– Чому ти так повільно ріжеш, Маріє? – Олег підчепив пальцями кружальце ковбаси просто з обробної дошки й одразу кинув у рот. – Чоловіки після зміни голодні приїдуть, а в тебе тут кінь не валявся! – Олеже, не хапай просто з-під ножа, – Марія потерла перенісся тильною стороною долоні. – Я з десятої ранку біля … Читати далі

Дорогою з ресторану Ольга Петрівна не промовила ані слова. Вона сиділа на задньому сидінні таксі, притискаючи до грудей пакет із подарунком, і дивилася у темне вікно. Чоловік Василь час від часу позирав на неї в дзеркальце, та вирішив мовчати. Він знав цей вираз обличчя ще з молодості. Лише коли вони зайшли в хату і Василь … Читати далі

— Навіщо тобі вчитися? Підлогу чисти та кошевар. Антон кинув це через плече, натягуючи куртку. Я стояла посеред кухні з роздруківкою програми курсів в одній руці й мокрою ганчіркою в другій. Слово «кошевар» він вигадав сам і вживав, коли хотів поставити мене на місце. Ми були одружені п’ять років. До весілля я працювала адміністраторкою в … Читати далі

Поліна вийшла з хати, щоб дати їсти Сіркові, та старий кошлатий пес раптом голосно загавкав. За хвірткою стояв Богдан. Поліна мимоволі почала пригадувати, коли бачила брата востаннє. Сім років тому. Відтоді минуло вже понад сім років, як не стало батьків: спершу мами, а за пів року — батька. А потім почалася історія зі спадком. Батьківська … Читати далі

— Ти ж мені рідна сестра, то невже тобі шкода пустити нас пожити, поки ми з дівчиною трохи не станемо на ноги? — у слухавці звучав такий щирий і безжурний голос, ніби мова йшла про дріб’язок, а не про чужу оселю й чийсь спокій. Оксана ледь встигла притиснути телефон до вуха плечем, бо в руках … Читати далі

Про його зраду вона дізналася випадково. Жодних підозр до того не було. Він не став раптом пізно приходити додому, не почав ховати телефон, не змінив до неї ставлення. Одного вечора Василина побачила повідомлення, яке бачити не мала. — Ой, яка фотографія! — Марина зупинилася біля робочого столу Василини й узяла до рук рамку зі знімком. … Читати далі

— Якщо людина приїжджає в село на все готове, то вона мала б мати хоч трохи совісті, а не лише величезну ложку! — сердито бурчала Оксана, коли стара машина нарешті викотилася за ворота, здійнявши пилюку на дорозі. — Та й правда, — важко зітхав за кермом її чоловік Ігор. — Ти тільки подумай, скільки бензину … Читати далі

«За що вони зі мною так?» – плаче мати нареченої. — Ну ось, мамо, все добре, я ж тобі казала, що не запізнимося! Ще жених із нареченою не приїхали навіть. Тільки гості збираються потроху. А он тітка Ліда стоїть. Ух ти, яка красива. Ходімо швидше, підійдемо до неї!.. Тітко Лідо, привіт! Сто років тебе не … Читати далі