Романович

Галина Петрівна жила в трикімнатній квартирі на третьому поверсі вже тридцять років. Чоловіка не стало давно, і з того часу вона звикла до тиші, до власного порядку в шафах і до того, що кожна річ має своє місце. Коли єдиний син Олексій одружився, вона сама запропонувала молодим жити з нею. – Навіщо вам знімати чуже … Читати далі

На срібному весіллі сестра змусила мене каятися за її вчинок. Але камера знімала ще сім хвилин — Сімейні помилки треба визнавати публічно. Ірина промовила це в мікрофон і акуратно повернула десертну виделку зубцями до тарілки. Вона завжди вирівнювала приладдя перед тим, як сказати щось неприємне. У дитинстві це була ложка біля чашки, пізніше — ручка … Читати далі

…А почалося все зі звичайної вечері. Ну, майже звичайної. Свекруха, Галина Іванівна, зайшла без дзвінка — як завжди, з таким виглядом, ніби саме її тут і чекали. Вона принесла пиріг з капустою, який у цій родині ніхто не любив, і відразу всілася на табуретку, наче планувала оселитися тут надовго. — Ти якась бліда, — сказала … Читати далі

Ганна Степанівна дізналася про сватів випадково, телефоном, коли розмовляла з сином про дрібниці. – Мамо, наступного тижня до нас приїжджають Діанині батьки. Вони люблять навідуватись, самі знаєте. – Знаю, синку, знаю, – відповіла Ганна. – А ми от жодного разу не були. – Так у вас же господарство. – Господарство, – повторила вона і замовкла. … Читати далі

Олексій знову ходив похмурий і ніби сам не свій. Марина вже й не перепитувала, що трапилося, бо відповідь і так була зрозуміла. Чоловік сумував за сімейними зустрічами, і його обличчя знову спохмурніло, щойно розмова торкнулася цієї теми. Він відірвався від ноутбука й сумно всміхнувся. «Ех, знову про те саме, так? Усі роз’їхалися, ніхто не бачиться», … Читати далі

— Ну що, довго ще піп буде кадилом махати? — прошепотів чоловік мені на вухо, ледь схилившись. — У мене зустріч о четвертій. Люди чекати не будуть, Олю. — Андрію, це твоя мати, — тихо відповіла я, стискаючи пальці в мокрих рукавичках так, що заболіли суглоби. — Постій ще десять хвилин. Він тоді лише фиркнув, … Читати далі

— Олеже, ти часом не знаєш, з якої радості твоя мама розписала мені всі вихідні по хвилинах? — запитала Ксенія, щойно чоловік підняв слухавку. — Що розписала? Які ще вихідні? Ти про що взагалі? — Зараз скину тобі фото. Почитаєш на дозвіллі, дуже повчальне чтиво. Вона скинула виклик, поклала телефон на край стільниці й знову … Читати далі

Маргарита ще не встигла зняти пальто, як помітила, що дверцята електрощитка в передпокої відчинені. Зазвичай ця маленька біла панель щільно притискалася до стіни, і щоб її відкрити, доводилося підчіплювати нігтем. А тепер вона стирчала сантиметри на три, ніби хтось зазирнув усередину та забув зачинити. Жінка завмерла посеред коридору. У квартирі стояла напружена тиша, лише з … Читати далі

— Ну скільки можна чекати? — першою зірвалася Ірина. Її голос деренчав від напруги. — Артем Борисович уже пів години шукає якісь витяги. Ми тут сидимо, мов жебраки на паперті. Мені о другій треба бути в банку. Вітю, ти можеш хоч слово сказати? Віктор повільно повернув голову, змірявши сестру холодним поглядом. — А куди ти … Читати далі

Ледь Олена занесла важку сумку з продуктами на кухню, її погляд одразу впав на телефон чоловіка. Екран світився просто на столі, і вона мимоволі прочитала нове повідомлення. «Завтра о дванадцятій зручно під’їхати, подивитися обсяг робіт?» — було написано, а під цим дивним текстом стояв підпис: «замірник Сергій». Трохи вище у стрічці миготіла переписка Ігоря з … Читати далі