– Не в настрої я! – Ти не в настрої вже п’ять років! – Світлано, ми у шлюбі не перший рік. Ти думала, що у нас буде вічний медовий місяць? – Образився чоловік

– У тебе що, хтось на боці з’явився? Я чоловічої ласки не бачу вже третій місяць! Та що там… Я й самого тебе майже не бачу! Володимир відірвався від екрана смартфона і на секунду замислився, ніби перекладав слова дружини зрозумілою йому мовою. Зробив паузу, шумно видихнув і тільки після цього відповів: – Світлано… Ти знову … Читати далі

– Мамо, а як же весільний подарунок? – Здивовано запитав син. – Квартира твоя, але оформлена буде на мене! Раптом ти захочеш подарувати, продати, закласти! Мені так спокійніше…

Весільні подарунки були розкішні. Батьки молодят про подарунки заздалегідь не домовлялися, але вийшло, що це нерухомість з обох боків. Батьки Ганни подарували будинок. Вони спеціально зводили його для єдиної дочки. Десять кілометрів від міста, у новому селищі. Батьки Романа подарували квартиру. Зовсім невелику. Ганна навіть здивувалась, бо Роман там уже жив. На весіллі це звучало … Читати далі

— Колишній прийшов, вимагає повернути подарунки», — знизала плечима Катя

— Поверни мені все, що я тобі подарував!— голосно вимагав Сергій, вриваючись до кімнати. — Що?! — здивовано перепитала Катя, підхоплюючись зі старого крісла. Вона щойно повернулася з пробіжки, на ній були спортивні лосини і легка кофта, а її зовнішній вигляд видавав легку втому. Сергій похмуро схрестив руки на грудях. У його голосі звучала явна … Читати далі

Ну як що я тут роблю? Переїжджаю до вас. Невже не зрозуміло? Мама з Олегом домовилися, що мені зручніше жити тут, – сказала зовиця Софії, яка щойно повернулася з роботи і здивована навіть не встигла зняти взуття. – Як це ти будеш жити в моїй квартирі лише тому, що так захотіла свекруха? А де ж це мій чоловік? Софія сердита пішла до Олега на кухню, а зовиця раділа, бо тепер вона зекономить багато грошей

Пахло літньою прохолодою, адже майорів вечір і палке сонце ховалося за обрій якраз. Софія ще не знала, що сьогоднішній вечір навічно змінить її уявлення про дім, любов і щирі стосунки. Вона підіймалася сходами: один крок — ще один — іще. А всередині щось дрібно калатало, ніби мурашник. Вона думала, як проведе сьогодні вечір зі своїм … Читати далі

– Тобто, ти отримуєш квартиру, а я маю доглядати бабусю? – Олеся вже не приховувала ні агресії, ні болю

– Люба, кажи швидше, що там у тебе. У мене купа справ, а ти раптом вирішила мене по кафешках тягати! – роздратовано пробурчала Валентина Павлівна, грюкнувши сумкою об край столу. – Хоч кухоль чаю замов для матері, коли вже витягла в таку сльоту! У мене й взуття пристойного немає – доки добиралася з іншого кінця … Читати далі

— Миколо, а що це за мода така — нічого не розповідати, все приховувати? Я в молодості свекрусі все доповідала! — Може, і не треба було, — буркнув чоловік з-за газети. — Як не треба? Родина повинна бути дружною! А вони як чужі

Валентина вважала себе зразковою свекрухою. Вона ніколи не втручалася у справи молодих, просто цікавилася. А що тут поганого? Рідна ж родина! Коли син Олександр одружився з Аліною, жінка щиро раділа. Нарешті в домі з’явиться помічниця, з якою можна буде поговорити по душах. Перші тижні після весілля Валентина делікатно з’ясовувала найнеобхідніше. Наприклад, скільки грошей подарували гості. … Читати далі

– Плани тут встановлюю я! Забули хто вас годує? – Гаркнула свекруха

Майже місяць життя зі свекрухою дався Марині важко. Відразу після весільної подорожі вони почали жити в неї. – Мама одна, навіщо нам винаймати? Квартира велика. – Андрію, але туди ж приїжджає й твоя сестра з дітьми, практично через день. Ти ж сам про це говорив. – А тобі це заважатиме чимось? – Коли ми навіть … Читати далі

– Ти не покинутий. Ти ще не знайдений. Не знайдений хорошою жінкою

Була п’ятниця. Вже починало темніти, а Іван тільки повертався з ферми додому. Стежка, якою він йшов, проходила повз автобусну зупинку, де Іван помітив незнайомого чоловіка, який сидів на лавці і відсутнім поглядом дивився на горизонт. – Привіт, – за сільською звичкою привітався з незнайомцем Іван. – Ти чого тут сидиш? – Автобус чекаю, – спокійно … Читати далі

— Господи! — вигукнула Катя, притискаючи руки до грудей. — Яка послужлива і добра у мене виявляється свекруха! Та й золовка всім на заздрість! А ти, любий, казав, що вони погані! Які ж вони погані, якщо вони готові про своїх дітей і онуків забути, аби тільки нам догодити? Петро розсміявся, насолодившись сарказмом коханої дружини: — Бачиш, що з людьми відбувається, коли вони дізнаються, що тобі дісталася спадщина! Любові і ніжності повні кишені! А раніше-то й не згадували!

— Взагалі-то “Ліду” у нас звуть Катя, — сказав Петро, звертаючись до матері з сестрою. — Це так, для довідки. — Ні-ні, — Катя притримала чоловіка за руку. — Спеціально для них я можу побути “Лідою”! Просто так цікаво! Продовжуйте! Мені стільки хорошого про мене, навіть якщо я “Ліда”, ще ніколи не говорили! Зіна з … Читати далі

Дізнавшись про очікування невістки на дитину, Стелла відразу позначила «межі розумного», як вона говорила. — На мене можете не розраховувати – кидати роботу через вашу дитину я не збираюся. Я ще занадто молода, щоб ставати бабусею! — Ну, і добре! — переглянулися Андрій з Янкою. — Викрутимося якось!

— Як же так? — задихалася від благородного обурення свекруха, дізнавшись, що сім’я сина в повному складі їде на море. Ні, не варто думати, що вона була настільки огидною мамою, що позаздрила щастю і можливостям Андрія — ні в якому разі! Складне почуття, що складається з суміші досади, образи, відчуття кричущої несправедливості і приниження власної … Читати далі