Романович

— Мамо, чому так рано встала? — Андрій зайшов на кухню, потираючи очі. — Ще й шостої немає. — Торт сам себе не зробить. — Людмила Дмитрівна вже відділяла жовтки від білків, рухи швидкі, звичні. — Твій ювілей, забув? — Двадцять вісім — не ювілей. — Він налив кави з турки. — І взагалі, можна … Читати далі

— Скільки вже можна чекати? Третій день пішов! — Тамара Петрівна поставила чашку з чаєм на підвіконня і знову втупилася у вікно. — Подивися, Зіно, знову сидить, не ворухнеться. Наче приріс. На паркуванні перед торговим центром нерухомо сидів великий пес. Світло-рудий, з домішкою явно лабрадорської породи. Він не бігав, не гавкав — просто дивився в … Читати далі

– Сашко, Маринка телефонувала! Катя впоралася. Хлопчик, три двісті, п’ятдесят чотири сантиметри. – Чудово! – Питає, чи будеш ти хрещеним? Твоя черга. – Звичайно, без питань. Тетяна поговорила з чоловіком і, скинувши виклик, сіла на диван у вітальні. Ейфорія від хорошої новини поступово спадала, і в голову лізли думки про себе, свою сім’ю, свої проблеми. … Читати далі

— Мамо, ти серйозно? Я вже розіслала запрошення! Ресторан чекає на оплату! У мене весілля через 2 тижні! Ти не можеш мене підвести! — Кіра не могла повірити в те, що слова матері — не кошмарний сон і не розіграш. — Донечко, я розумію… — Ні, ти не розумієш! — закричала Кіра, вибігаючи з лікарняної … Читати далі

Ярослава вийшла заміж у дев’ятнадцять. Була ще зовсім юною – тендітна, з довірливими очима й сором’язливою усмішкою. Закохалася в Івана, як у кіно – раптово й по-справжньому. А він – простий, роботящий хлопець, старший на шість років. Прийшов свататись із батьками, і вже за місяць вона переїхала до нього – у його родинну хату. Свекруха … Читати далі

— Ти розумієш, що залишила голодними цілу купу людей?! – обурювалася в слухавці Алла Прокопівна. – Як тобі не соромно? — Мамо, у мене можуть бути свої справи, – спокійно відповіла їй Олена. – Чи ти так не вважаєш? — Я знаю, що ти спеціально це зробила, – не вгамовувалася Алла Прокопівна. – Ну, зізнайся! … Читати далі

Зайшовши до банкетної зали раніше за всіх, щоб перевірити підготовку до весілля сина, Лідія зблідла, випадково почувши розмову сватів. Що вона зробила після цього, ніхто не очікував… Свинцеве небо, що низько нависло над містом, здавалося, ось-ось вибухне важким снігопадом. Зимовий ранок був вологим і пронизливо холодним. Повітря було насичене вогкістю, а рідкісні сніжинки, кружляючи, повільно … Читати далі

У селі всі знали Марію. Спокійна, працьовита, добра. Вдова з сорока п’яти, виховала двох дітей сама: доньку Олену і сина Павла. Після того як не стало чоловіка, на будівництві в столиці, життя стало не мед. Але Марія не нарікала. Працювала в полі, на фермі, бралася за будь-яку роботу, лиш би діти були ситі й мали … Читати далі

– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю і пішов до кімнати молодших. Сьогодні знову прийдеться без вечері. Він добре, благо Ніна наполягла, щоб він поїв і з собою йому загорнула цілий пиріг з м’ясом. Сьогодні в кафе було … Читати далі

– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю і пішов до кімнати молодших. Сьогодні знову прийдеться без вечері. Він добре, благо Ніна наполягла, щоб він поїв і з собою йому загорнула цілий пиріг з м’ясом. Сьогодні в кафе було … Читати далі