Романович 
– Ти знову купив не той хліб! Я ж просила – без насіння, – Юля поклала хлібину на стіл і навіть не подивилася на Кирила. – Вона була остання, – спокійно озвався він. – Чого ти лаєшся? Нормальний хліб. – У Пашки потім живіт болить. Тобі легко говорити, не ти йому вночі пігулки даєш і … Читати далі
— Так, звичайно, я розумію. Приїду найближчими днями для оформлення всіх документів, — Ольга міцніше притиснула телефон до вуха, намагаючись вникнути в кожне слово нотаріуса. — Ви кажете, будинок знаходиться прямо на березі? І рахунки в банку теж переоформлюються на моє ім’я? Голос у слухавці звучав офіційно, але доброзичливо: — Абсолютно вірно. Анна Григорівна дуже … Читати далі
Двері тряслися від ударів. Ніна в паніці бігала по квартирі, намагаючись навести хоч щось схоже на порядок. Але ситуація була занадто запущена. Зовні чувся голос Галини, в якому вже звучали панічні нотки. — Ніна, відчини негайно! Що відбувається? Я знаю, що ти там. Двері зачинені зсередини! Нам доведеться ламати двері! Ніна зрозуміла, що виходу у … Читати далі
Я влетіла до квартири, не знімаючи пальта, з очима, що горіли від радості: «Слухай, мене підвищили!» Після двох років невтомної праці я стала старшим спеціалістом із маркетингу. Нова посада обіцяла не лише більше повноважень, а й зарплату, що зросла майже в півтора раза — до 40 000 гривень на місяць. — Справді? — чоловік відірвався … Читати далі
– Михайле, налий мені ще чаю, – попросила я, не відриваючи погляду від ноутбука. На екрані блимали цифри – денна виручка мого магазину. Гарна цифра. Дуже хороша. П’ять років тому я й мріяти не могла про такі гроші. – Анно, ти знову працюєш допізна, – Михайло поставив переді мною кухоль із чаєм. – Час відпочивати. … Читати далі
З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за столом, але недовго – за годину гості пішли, залишивши молодих батьків та онуку одних. Костя за звичкою завалився на диван і ввімкнув телевізор, а Віка зайнялася прибиранням кухні, яку чоловік за тиждень її відсутності перетворив на щось неймовірне. Закінчивши роботу, Віка … Читати далі
Олена прокинулася від звуку сусідського перфоратора. Шоста ранку, субота, а ці зверху знову затіяли ремонт. Вона лежала, дивлячись у стелю, і намагалася збагнути, що взагалі відбувається. Вчора ввечері вони з чоловіком, Сашком, лягли пізно – сперечалися до півночі, як краще організувати сімейний бюджет. Сашко пропонував записувати всі витрати у додаток, а Олена лише фиркала: – … Читати далі
Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся. А дружину Петро відвідує, постоїть біля памʼятника, новини їй розповість, сльозинку витре і на душі стане легше. Село велике, все є, і лікарня, і магазин, і пошта. … Читати далі
— Олено Степанівно, а чому Ліза на вулиці? Там же дощ іде! — Наталя без стуку увірвалася в кабінет, тримаючи на руках кішку. — Ти що, з глузду з’їхала? — схопилася за серце жінка. — Віднеси її назад! — Чому? Головна бухгалтерка встала з-за столу і рукою показала на двері. — Віднеси! Через неї нас … Читати далі
Коли Марта виходила заміж за Богдана, вона переживала не стільки за сам шлюб, скільки за родину, в яку мала увійти. Її мама ще змалечку казала: «До чоловіка ти йдеш не тільки в любов, а й у його дім, до його людей. Добре, як пощастить, а як ні – терпи, доню». А тому Марта готувалась до … Читати далі