Романович

Коли Марта виходила заміж за Богдана, вона переживала не стільки за сам шлюб, скільки за родину, в яку мала увійти. Її мама ще змалечку казала: «До чоловіка ти йдеш не тільки в любов, а й у його дім, до його людей. Добре, як пощастить, а як ні – терпи, доню». А тому Марта готувалась до … Читати далі

– Невже невістка Насті усе ось так просто залишить чужій людині? – в селі просто не могли повірити у таку новину. – А що, хіба Гриць не заслужив? – заступалися односельчани за тепер уже рідним їм хлопцем. Село Тополівка розташоване між двома пагорбами, де повітря пахне вишнями, а люди досі вітаються один з одним, навіть … Читати далі

Коли в селі з’явилася нова дівчина – висока, з манікюром і в білому пальті, сусідки тільки перезиралися. – Ото вже не з нашого тіста ліплена, – стиха шепотіла тітка Марія до сусідки Гальки. – Наші в гумових чоботах, а ця – в підборах по наших дорогах болотом. Її звали Олеся, і вона була з міста. … Читати далі

— Та я бачу, як ти працюєш у поті чола і виснажуєшся! Он які в тебе звіти! Чоловік додому приходить ледь живий, а вона на дивані лежить: відпочиває… — Та я так сьогодні втомилася, що очей розплющити не можу: ледь дісталася додому після трьох перевірок. Май совість… Ти що, сам не в змозі вечерю приготувати? … Читати далі

Марія припаркувала машину. Ще одна крамниця, і все! Вже купила фрукти, ігристе, цукерки. Залишилось вибрати подарунок бабусі. А з цим якраз ніяких проблем: бабуся обожнює книги. Вечорами, коли у вікна, розмальовані морозними візерунками, заглядає Місяць, усі справи вже перероблені, а в каміні потріскують дрова, старенька поспішає не до телевізора, а до затишного старовинного крісла. У … Читати далі

Антоніна Петрівна снідала на кухні у своєї доньки. Робила вона це з великим задоволенням. Нікуди не поспішала і з апетитом смакувала їжу. Прокинувшись сьогодні рівно о дев’ятій, коли вся сім’я доньки вже покинула квартиру, роз’їхалася – хто на роботу, хто на навчання, Антоніна Петрівна не поспішаючи піднялася. Вона вмилася і почистила зуби. Потім нанесла на … Читати далі

– Забирайте свої речі і йдіть! – Марина жбурнула ключі матері. – За два квартали звідси є квартира, я оплатила її на місяць наперед. Ти кинула мене в дев’ять років, а тепер вимагаєш ділитися майном? Ні вже, люба матусю, поживи тепер у тих умовах, на які заслужила! Віра зблідла, її губи затремтіли: – Як ти … Читати далі

Валя присіла відпочити на ганку своєї дачі. Весна ставала дедалі теплішою та сонячнішою. Поки Валя робила “суботники” — прибирала на своїх шести сотках, палила сміття та згрібала торішнє листя, до неї часто заглядав чорний кіт із білою краваткою. — Ей, ти чий будеш? — запитувала Валя кота, а він дивився на неї з-під куща й … Читати далі

– Таня, нам треба серйозно поговорити, – Микола відклав газету і подивився на мене тим особливим поглядом, який би я впізнала із тисячі. Так він дивився, коли хотів для себе щось вигідне піднести, як спільне благо. Я відірвалася від в’язання і глянула на нього. Тридцять вісім років шлюбу навчили мене розпізнавати інтонації. – Слухаю, Колю. … Читати далі

— Знову ця собака, — роздратовано пробурчав Денис, прискорюючи крок сирою жовтневою вулицею. — Що їй справді від мене треба?! Це стало йому рутиною: щоранку, варто було йому вийти з під’їзду, як з-за рогу з’являлася вона — пошарпана дворняжка з розумними, майже людськими очима. Собака мовчки йшла за ним на відстані, не наближаючись, але не … Читати далі